Все, що потрібно знати про енергетичні гелі

Індустрія спортивного споживання перемогла західні країни безповоротно і остаточно. Дехто з нас ще пручається, вважаючи за краще не забивати шафу десятьма парами кросівок і обійтися однією курткою, але віра в «чарівну пігулку», яку можна ковтнути і пробігти марафон, все міцніє.

Так, цю статтю нас підштовхнула написати значна кількість хибних думок про гелі, які бігуни-початківці множили перед київським півмарафоном. І хоч він уже в минулому, потреба в базовій інформації про енергетичні гелі залишається.

В організмі здорової людини є значні запаси енергії, які зберігаються у вигляді жирової тканини і глікогену. За розрахунками (звісно ж) британських вчених, цієї енергії вистачить спортсмену на 3 дні бігу зі швидкістю 25 км/год.

Глікоген — (C6H10O5)n, полісахарид, утворений залишками глюкози. Відкладається у вигляді гранул у цитоплазмі в багатьох типах клітин, здебільшого в печінці і м’язах. Загальна маса глікогену в печінці дорослих може сягати 100-120 грамів.

Вся швидкісна активність, яка триває понад одну-дві хвилини, використовує для палива глікоген. За підрахунками, запаси цього виду енергії в організмі в середньому 3000-3500 кКл. Добре підготовленому любителю бігу цієї енергії вистачає на 30-35 км безперервного бігу в аеробному режимі.

Після цього організм переходить на жирові запаси, що супроводжується неприємними відчуттями: запамороченням, нудотою, підвищенням пульсу, важкістю в ногах. Часто це закінчується зупинкою бігу і сходженням з дистанції.

Для легшого подолання марафону, і, що важливіше, для більш тривалих дистанцій (ультрамарафон 50-100 км, різного роду ультра-трейлів, мультигонок, 12-годинного і добового бігу) розробили енергетичний гель. Це синтетична похідна глюкози, створена з хімічних реактивів для підтримки енергії в гонках на наддовгі дистанції.

Перший у світі енергетичний гель називався Leppin Squeezy. Він був розроблений в середині 80-х доктором Тімом Ноуксом, фізіологом з Кейптауна, і Брюсом Фордісом, дев’ятиразовим переможцем Comrades Ultra Marathon.

Ноукс хотів створити щось середнє між енергетичними батончиками, що важко перетравлюються і які незручно їсти на бігу, та ізотоніками. Крім того, батончики погано витримували температуру: замерзали на зимових забігах і плавилися на літніх.

Через кілька років на ринку з’явився другий енергетичний гель — Gu Energy Gel, який завдяки своїй популярності надовго став загальною назвою для енергетичних гелів.

Енергетичний гель — синтетична похідна глюкози, створена для підтримки енергії спортсменів у гонках на наддовгі дистанції.

До складу гелів входять кофеїн, таурин, цукор, екстракти вітамінів С, Е і фруктози. Плюс загущувачі та підсилювач смаку (наприклад, банан, яблуко). На пробу — це дуже солодка густа рідина. При вживанні рекомендують запивати значною кількістю води.

Енергетичні гелі можуть бути ефективні на дистанціях марафону за відсутності належної підготовки (спеціальної вуглеводної дієти чи значних об’ємних робіт), ультрамарафонах, тривалих дистанціях триатлону (напівзалізна, залізна) і багатоденних гонках. І це за умови, що спортсмен під час тренувань привчає організм використовувати гелі для забезпечення себе енергією.

В інших випадках (наприклад, дистанції 5, 10 або 21 км) енергетичні гелі, як і інші синтетичні добавки, не ефективні. Під час першого вживання, без попереднього привчання організму, можуть викликати нудоту, блювоту і сходження з дистанції.

Ми вже писали про те, як приготувати енергетичні напої на натуральній основі, які не заподіють шкоди здоров’ю новачкові-любителю бігу. І притримуємося думки, що натуральні здорові продукти і грамотна підготовка для бігунів-початківців набагато корисніша. Тому якщо ви збираєтеся пробігти свій перший півмарафон, рекомендуємо пити воду на кожному пункті (2-3 невеликих ковтки) і взяти з собою на дистанцію 2 половинки банана. Гелі на такій дистанції не матимуть користі.

Переклад українською: Наталя Сколоздра