Принципи тренувань Кіліана Джорнета

Кіліан Джорнет (Kilian Jornet Burgada) — жива легенда гірського бігу та скайранінгу. Йому 28 років, народився в Каталонії і з дитинства жив у горах: так, до 10 років у Піренеях не було жодної вершини, на яку б він не заліз. Людина з одним з найбільших показників VO2max у світі (здатність поглинати та засвоювати кисень з повітря є важливим показником для визначення здібностей спортсмена) — 88-92 mi/min/kg.

Один із найтитулованіших скайранерів та ультрамарафонців світу, регулярно встановлює нові рекорди проходження дистанцій.

Коли бігаєш у горах, кожен твій крок особливий, тому що покриття змінюється, воно завжди різне. А на шосе всі кроки схожі один на одного.

Я знаю людей, які підкорюють якусь гору та кажуть, що це просто… Але це не так! Сьогодні вони зробили це, але в інший день буде волого, холодніше, або піде сніг і все зміниться. Це вже не буде та сама гора.

Ви повинні знати гори, себе та свої можливості.

Після повернення з Гімалаїв до Європи вирушаєш в Альпи і думаєш: «Це не гори, а пагорби якісь!»

При збіганні вниз дуже важливо бути розслабленим. Якщо ви тримаєте себе у напрузі, втома настане дуже швидко. У розслабленому стані ви можете бігти швидше та ефективніше витрачати енергію. Щоб досягти такого ефекту, практикуйте спуски з «пританцьовуванням»: тримайте руки повністю розслабленими і через кожні кілька кроків злегка підстрибуйте.

Не прагну вписати своє ім’я в історію. Я хочу лише прожити життя відповідно до своїх цінностей.

Коли під час гонки стає важко і поглинає біль, я завжди намагаюся думати, що чим швидше добіжу до фінішу, то швидше відступить біль.

Моя найкраща гонка — та, яка ще попереду.

Іноді, подорожуючи машиною, бачу гарну гору і кажу собі: «Я хочу потрапити туди». Зупиняю авто, переодягаюся та біжу.

За все життя я травмувався лише раз — поранив коліно, просто йдучи вулицею! А бігових травм у мене зовсім не було.

Нещастя трапляються. Ризики у нашому житті всюди. І якщо хочеш їх уникнути, просидиш на дивані все життя.

Що б я сказав собі 16-річному, якби зустрів його зараз? Думаю, життя — це постійне навчання на власних помилках, тому я не сказав би цьому хлопцеві нічого.

Коли я зістарюся, то згадуватиму зустрічі з цікавими людьми та радість зроблених відкриттів частіше, ніж усі свої перемоги у перегонах.

Коли перемагаєш у гонці, то не вчишся нічого. Коли програєш, то думаєш про те, що можна змінити в собі та чому навчитися.

Гори навчають самостійності, незалежності, показують справжнє місце речей. У горах немає нікого хто б оплакував твоє сходження чи вітав би тебе з перемогою. Ти один. Ти не герой. Ти просто такий, який ти є.

Я не надаю прискіпливої уваги харчуванню. Кілька разів на тиждень їм піцу, сир, Нутеллу та шоколад.

Ніколи в житті не брав участі у змаганнях на шосе. Не люблю бігти по рівній поверхні, навіть якщо це лише відрізок 200 метрів.

Не сприймайте тренування як тренування. Сприймайте це так, ніби ви бігаєте, тому що вам подобається бігати, а не тому, що треба бігти, треба тренуватися. Це не є зобов’язанням. Не треба все ускладнювати.

Усі погані речі, пов’язані з бігом, потрібні для чудових результатів у майбутньому.

Думаю, що серйозно займатися спортом — важливо. Але сприймати його не надто серйозно — також.