Сергій Медведєв: Спорт як соціальне явище XX століття

Сергій розповідає про те, як виникло та змінювалося явище сучасного аматорського спорту. Відповідно до його термінології, всю історію спорту можна розбити на три частини — тобто на три «століття спорту».

Довідка про лектора:
Сергій Медведєв займається циклічними видами спорту з 2000 року. Пробіг десятки лижних та бігових марафонів по всьому світу, кілька гірських марафонів та ультрамарафонів в Альпах. Двічі проїхав велобагатоденку Tour Transalp і двічі — лижну багатоденку Arctic Circle Race у Гренландії. Займався гірським туризмом та дайвінгом у різних точках світу.

За підтримки школи бігу I LOVE RUNNING ми публікуємо короткий конспект цієї лекції. Повну версію (тривалістю трохи менше 1 години) ви можете переглянути у відео, розміщеному наприкінці статті.

Перше століття спорту

Історія сучасного аматорського спорту бере початок в Англії 19 століття — епоху романтизму. Саме тоді з’являється поняття та образ «джентльмена». І з джентльменського часопроведення беруть початок перші змагання: полювання, біг і т.д. Це потрібно розглядати з кількох сторін:

Спорт — це нова тенденція епохи модерну. А епоха модерну — це епоха індивідуалізму, і спорт стає його яскравим втіленням. Досягнення у спорті посідають перше місце, успіхи у ньому характеризують людину набагато більше, ніж звичайна робота. Поступово з’являється культура індивідуального героя.
Спорт — це вияв демократії, того, що об’єднує всіх.
Правила. Ідея чесних правил — основа джентльменського суспільства. Спорт — це заповідник бюрократії, виникають перші федерації.
Спорт — ідея науки. Людина піддає своє тіло фізичним навантаженням. З’являється система вимірювання спорту: секунди, голи, кілометри.

Поступово суспільство стає більш ризикованим. Все більше говорять про різні види людської діяльності.

Друге століття спорту

Спорт розвивається разом із людською цивілізацією та вбудовується в логіку масового суспільства. Як приклад можна навести футбол, який стає технологією контролю над робітничим класом, а надалі і над усім суспільством.

З’являються паради, ряди андроїдів у СРСР та будь-якому іншому тоталітарному суспільстві. Якщо ти грав за СРСР — ти захищав свою батьківщину. Спорт утілював тренди 20 століття. З’явилася радянська спортивна машина. Потім НДР та Куба. Запрацювали глобальні проекти перетворення людей на ідеалів. Розвивається допінг. Жінок перетворюють на чоловіків гормонально. І спорт уже слід розглядати як систему політичного підприємництва. Спорт заходить у глухий кут. Це величезна комерційна та медійна машина.

Але виникає й інша спортивна реальність. США, революція хіпі, революція наркотиків, сексуальна революція. Усе це змушує людей подивитись на власне тіло, як на інструмент отримання задоволення і власної незалежності.

Виникає нова парадигма, що тіло може бути призначене, наприклад, для бігу, а не тільки для народження дітей. Спорт міцно перетворюється в ідею самовираження для будь-кого, він доступний. І тут цивілізація аматорського спорту — це відповідь на капіталістичну машину.

Третє століття спорту

Спорт як ідентичність, як самовираження людини. Ми у світі плинного модерну.

Немає більше природи людини, тепер ми одягаємо на себе маски і обираємо ідентичності. І спорт — одна з ідентичностей, а не просто проведення часу.

Це альтернативний всесвіт для кожного. Сфера, де кожен може самореалізуватися. Марафони, лижні фестивалі. Враження від досягнення цілей стають ресурсами для розвитку людини.

У спорту з’являється власна філософія, відкидається IXX і XX століття. Усі досягнення не на славу держави та ринку. І водночас, не треба гнатися за результатом.

Стає важливим пошук точки балансу між своїм тілом, духом та зовнішнім середовищем за допомогою спорту. Спорт — спроба знайти гармонію, точку балансу.

Бізнес і спорт — вони про структурування, але особисто мені це чуже. Я отримую просто радість руху. Це дух Фореста Гампа: для мене важливі відчуття під час самого старту та гонки, відчуття руху.