Сергій Караванець: «Івано-Франківськ міг би стати спортивною столицею України»

Торік у жовтні в Івано-Франківську відбувся благодійний півмарафон. Усі виручені гроші було передано на реабілітацію військових та притулку для бездомних собак. Подія зібрала понад 650 учасників і, судячи з відгуків, пройшла на пристойному рівні.

Півмарафон сприяв зародженню бігового руху в місті. Тепер в Івано-Франківську регулярно проводять тематичні забіги (останній з яких — Коляда Run), кіноперегляди фільмів про спорт та зустріч бігових ентузіастів.

З головним із них, Сергієм Караванцем, ми зустрілися в одному із затишних Івано-Франківських кафе, та поговорили про те, що потрібно для створення такого ж заходу в інших містах України.

З чого все почалося

Ідея півмарафону народилася у травні минулого року. Ми з другом випивали, сидячи у дворі, і раптово вирішили зробити щось прикольне і зовсім нове. Щоправда, напарник потім швидко «дав задню», а я лишився.

Мені хотілося зробити круту та правильну штуку, яка подарує людям емоції, новий досвід, і при цьому принесе користь моєму місту.

Про те, що робити найперше

Перед тим, як почати діяти, потрібна ідея та детальне бачення того, як усе працюватиме. Без цього неможливо продати захід спонсорам, не говорячи вже про план своїх дій.

Щоб побачити все в комплексі, я спілкувався з хлопцями-організаторами забігів у Києві, Москві, Петербурзі та дізнавався у них, що робити і як. Я хотів повністю розуміти, що це за болото, в яке хочу вляпатися.

Традиційна реклама напівмарафону не працювала. Ми зрозуміли це і почали точково орієнтуватися на тих людей, які вже цікавилися бігом. І це спрацювало. Ті привозили з собою друзів, а вони, своєю чергою, — друзів своїх друзів.

Дуже добре, якщо у місті, де ви збираєтеся проводити забіг, є лобі в особі мера. В нас такої підтримки не було.

Про волонтерів

Нам дуже багато людей допомагало. Потрібен дизайн — ось дизайн, потрібний фотограф — ось він. Не все, звісно, безкоштовно: хтось давав знижки на свої товари та послуги.

Проте з волонтерами працювати непросто. Люди, які працюють безкоштовно, не завжди відповідальні: вони можуть не виконати свою роботу, піти в найбільш не відповідний момент. До цього потрібно бути готовим.

З іншого боку, я як організатор не можу собі дозволити не виконувати зобов’язань. Я маю підготувати для бігунів те, що анонсував, виконати домовленості зі спонсорами.

Керуючи волонтерами, потрібно правильно використовувати найкращі якості кожної людини. Які у кого сильні сторони, це розумієш тільки з часом.

На зарплату потрібно обов’язково наймати менеджера з продажу, який шукатиме спонсорів. Втім, найкращий продажник — це засновник.

Про невігластво

Ти начебто створив якийсь двіж у фейсбуці — всі шумлять, обговорюють. А на ділі виходиш надвір — і ніхто взагалі не знає, що таке марафон.

Ми постійно стикаємося з тим, що містяни нічого не знають про біг. Наприклад, зробивши кілька маленьких стартів перед напівмарафоном, люди запитували: «Та скільки ви вже можете ці марафони бігати?»

Коли ми робили костюмований забіг за кілька місяців перед півмарафоном, багато хто не прийшов, говорили щось на кшталт: «Що якщо мене в цьому костюмі побачить мій директор?»

fun run, ivano-frankivsk — Костюмований забіг в Івано-Франківську

Про спонсорів

При пошуку спонсорів напівмарафону я вибрав тактику “теплих контактів”: зустрічався зі знайомими підприємцями, просив порадити знайомих бізнесменів, а тих, своєю чергою, просив про те саме.

Один місцевий забудовник, серйозний місцевий бізнесмен сказав: «Я дам грошей, тільки забігу з собаками не повинно бути. Це не серйозно. Що мені моя мама скаже?»

Головна перевага благодійних забігів у тому, що гроші, що виділяють спонсори, покривають відразу дві речі: популяризацію бігу і, власне, благодійну допомогу. Але багато хто не розуміє: чому вони не можуть переказати гроші на благодійність безпосередньо?

Найпоширеніша причина відмови: «Ми допомагаємо АТО». Тобто багато компаній уже займалися благодійністю та не могли собі дозволити збільшити її розміри.

Коли бізнесмен уже займається спортом або займався в юності, з ним простіше порозумітися. Такі люди швидко розуміють, навіщо ти до них прийшов.

Один із потенційних спонсорів пропонував повністю покрити всі витрати, якщо ми перенесемо півмарафон у місто Калуш. З одного боку, там і дороги кращі, і зеленіші, ніж в Івано-Франківську. Але хто ж туди поїде?

Про бюджет

Люди, які збираються організовувати біговий захід, мають чітко розуміти кінцеву мету. Скільки хочеш зібрати грошей, скільки бігунів. Я цією цифрою жив останні два місяці: прокидався з нею в голові і засинав із нею. Вона навіть на паролях стояла.

Зрештою, будь-яка діяльність зводиться до двох колонок з табличці Ексель: дохід та витрата. Тому яким би ти не був кльовим, тебе судитимуть лише за цифрами. А ми маємо що показати.

Бюджет ідеального, на мій погляд, напівмарафону — близько 600 000 гривень. Із волонтерами на зарплаті, чіповою системою зчитування результатів, призовим фондом та іншими правильними речами.

Ми робили окремі заходи, щоб зібрати гроші на проведення півмарафону: кінопокази, різні дрібніші забіги, продавали віп-номери на аукціоні.

Потрібно бути готовим до змін бюджету. Наприклад, спершу ми просили спонсорство на 200 000 гривень. Але потім скоротили бюджет до 120 тисяч гривень. Потім знову стримали амбіції і скоротили цифру до 80 000. Це була фінальна цифра.

Ще ми отримали грант від міста у розмірі 16 тисяч гривень. Це довге випробування бюрократією, але ми його пройшли.

Про недоліки в організації

Найбільший наш прорахунок був пов’язаний із вимірюванням результатів. Ми мали 20 суддів, які заміряли час вручну. І вони не могли стежити за кількома сотнями бігунів.

Маршрут півмарафону пролягав центральною пішохідною вулицею міста. Ми промаркували трасу, а пішоходи не звертали на це уваги. Йде, наприклад, чоловік з дитиною. Ти його просиш іти краєм вулиці, а він тобі такий: “Я тут живу”. І далі йде. Я не знаю, що робити з цими людьми.

Та й муніципалітет не дуже допоміг. Вони мали виділити міліціонерів, які б допомагали з огородженням дороги на кожному повороті. Але в результаті ми отримали трьох осіб, які курили збоку і нічого не робили. Та сама проблема була з каретами швидкої допомоги.

За чотири дні до півмарафону, 8 жовтня, мер Івано-Франківська прокинувся і вирішив, що треба провести хресну ходу з усіма конфесіями центральними вулицями міста. І зробити це саме у день проведення півмарафону, 12 жовтня. Я про це дізнався з новин!

Про те, що далі

Той рівень емоцій учасників, подяки, що я побачив на півмарафоні, перекреслює весь негатив. Коли зустрічаєш на вулиці місцевих, які кажуть, що бігли напівмарафон усією родиною, — це найдорожче.

Маю божевільну ідею: організувати марафон в Івано-Франківську на 2000 учасників. Є маркетингова концепція, і якщо мені вдасться її організувати за допомогою великих спортивних брендів, це буде абсолютно новий рівень спортивних івентів в Україні.

Ще хочеться серйозно зайнятися містом: почистити наше міське озеро, заборонити забудову біля його берегів, спорудити спортивні майданчики по всьому місту. Нам потрібно відбудовувати інфраструктуру. Це створить абсолютно новий рівень взагалі всього у місті.

Івано-Франківськ має у своєму розпорядженні все необхідне, щоб стати спортивною столицею України. І ми можемо допомогти йому реалізувати цей потенціал.

Фотографії: Діма Коваленко, Юра Філатов, Наталія Каблюк.