Чого нас навчили тренування на самоізоляції

Кхм, хвилинку уваги. Якщо ви є в Telegram, то ви обов’язково, чуєте обов’язково! — повинні зайти на канал Ногибоги. Це оазис для бігуна — з порадами, мотиваційними історіями та цікавими фактами.

Новизна і романтика самоізоляції стерлися досить швидко — тоді, коли і межі між буднями і вихідними — і ось ми вже розпочинаємо кожне друге реченння зі слів «Коли це все закінчиться…».

Тривалі забіги великими компаніями, гучні святкування особистих рекордів і стара добра штовханина в передстартовому коридорі — далеко не повний список того, що ми плануємо зробити, коли це все закінчиться.

Але, перш ніж назавжди викреслити ці нескінченні 84 роки карантину з пам’яті, варто визнати, що в самоізоляції були і хороші моменти.

Ми замовили купу безглуздих, але веселих штукенцій в інтернеті, навчилися готувати том-ям в домашніх умовах і провели зі своїми собаками стільки часу, що вони продовжували виляти хвостами від щастя навіть уві сні.

Але найголовніше — ми змогли подивитися на біг з іншого погляду і згадати, за що його любимо.

Ось які уроки цих місяців ми забираємо з собою в нормальне життя.

Досліджувати нове

Карантин навчив нас уникати популярних маршрутів і великого скупчення людей. Пробігти коло по набережній? Ні, дякую! Краще пошукати не таке людне місце.

Відкриваючи собі нові дороги, потрапляючи на несподівані лісові трейли або ж підіймаючись раптовими гірками, ми зберігаємо новизну і цікавість бігових тренувань.

Досліджувати нові території і урізноманітнювати маршрути — звичка, яку варто залишити в післякарантинному житті.

Бігати разом

Завдяки карантину ми стали проводити більше часу зі своїми сім’ями. Діти на велосипедах захоплено супроводжують своїх мам на пробіжці або ж зосереджено намагаються повторити кілька бурпі за своїми татами.

Вчені вважають, що спільні заняття спортом уп’ятеро збільшують зацікавленість дітей у фізичній активності і заохочують їх до більш рухливого і здорового способу життя.

Бігаючи разом зі своїми дітьми, вам, безумовно, доведеться скоригувати темп і дистанцію. Але, коли всі забіги скасовані, зробити це не така вже велика проблема.

Навіть коли ми знову зможемо брати участь в офіційних стартах, звичка виходити на тренування всією сім’єю цілком заслуговує на те, щоб залишитися у вашому розкладі.

Бігати самостійно

Зворотний бік сімейного возз’єднання на карантині — самостійні пробіжки. Звісно, групові тренування завжди веселіші і простіші, але, тренуючись соло, ви розвиваєте такі важливі риси, як мотивованість, вміння тримати темп, впевненість у своїх силах і здатність вмовляти себе не зійти з дистанції. Все це, безумовно, знадобиться вам на майбутніх забігах.

Бігати на вулиці в будь-яку погоду

Коли за вікном мрячить безкінечний дощ, а вітер задуває краплі під вітрівку, ми сумуємо за комфортними тренажерними залами. Але, як кажуть англійці, не буває поганої погоди — лише непридатний одяг.

Існує чимало досліджень, які підтверджують користь від тренувань на вулиці. Борючись з вітром і дощем, ми виробляємо в собі моральну стійкість, яка, напевно, допоможе на 35-му кілометрі наступного марафону.

Крім того, є так звана гіпотеза біофілії — проводячи час на природі, люди стають спокійнішими і щасливішими.

Тому, коли спортзали знову відчинять свої двері для відвідувачів, не поспішайте відмовлятися від пробіжок на вільних просторах навіть в не найприємнішу погоду.

Шукати внутрішню мотивацію

Натовпи глядачів на нью-йоркському марафоні, азарт змагань, командний дух ми звикли мотивувати свої забіги зовнішніми факторами. І в цьому немає нічого поганого, але, як показала глобальна пандемія, зовнішні фактори можуть випаруватися в одну мить, і ми залишимося наодинці… з чим?

Коли на горизонті перед вами не маячить черговий офіційний марафон, стає складніше виходити щодня на вулицю і бігти.

Коли замість медалі фінішера і бурі оплесків вас зустрічає тільки собака, що махає хвостом, мимоволі виникає питання: а навіщо взагалі продовжувати виснажливі тренування?

Але з часом, пробігаючи коло за колом, відчуваючи, як серце стукає швидше, а легені наповнюються прохолодним повітрям, з-під купи зовнішніх факторів з’являється внутрішня мотивація.

За час самоізоляції багато хто з нас міг пригадати, що їм просто подобається бігати — без мети і рекордів.

Внутрішня мотивація може стати однією з найважливіших складових витривалості і вміння стійко переносити труднощі. Звичайно, ви можете скупити всі реєстрації на забіги 2021 року, але не забувайте і про внутрішню мотивацію. Вона допоможе вам пробігти найбільш тернистими дорогами, які чекають на вас попереду.

А чому вас навчили тренування під час карантину? Поділіться в коментарях.

Переклад та адаптація статті Podium Runner