За 300 днів до Ironman. Випуск 3
17 січня 2015 року я написав у своєму щоденнику: «Ironman для мене по-справжньому розпочався лише сьогодні, а зовсім не 1 грудня». Саме цього дня я зробив МРТ, яке показало серйозні проблеми з коліном: розрив меніска, кіста на зв’язках і всередині суглоба, та присутність рідини. Це результат давньої травми, який у майбутньому може призвести до поганих наслідків.
Тиждень я відвідував лікарів, консультувався і думав, що робити далі. Перестати займатися і почати ґрунтовно лікувати коліно (з можливим операційним втручанням)? Або все ж таки спробувати займатися далі, паралельно приділяючи особливу увагу лікуванню суглоба за допомогою спеціальних препаратів?
Здавалося б, найкращий шлях спочатку повністю усунути проблему, а потім відновити підкорення мети. Але кілька спортивних лікарів підтвердили можливість усунення наслідків травм без переривання тренування.
Є навіть невелика ймовірність того, що ці тренування допоможуть позбавитися проблеми назавжди.
Тому я прийняв рішення продовжувати щонайменше ще два тижні, і весь цей час спостерігати, що буде. Психологічно це важко, та й фізично також. Ситуація, що склалася, — як додатковий якір, який доводиться тягнути.
Тому справжні випробування для мене починаються тільки зараз (хоча, можу тільки уявити, що ще може підстерігати попереду!).
Дуже символічно, що ця травма тягнеться ще змалку. Адже, крім цілей покращити самоорганізацію та свою ефективність, я хотів змінити старі звички, які йдуть ще з дитинства, позбутися якихось страхів, неправильного мислення. Тож проблема з коліном стала для мене символом тих старих проблем, які я маю вирішити.
Сподіваюся подолати не лише фізичні незручності, а й психологічні. Вони, як правило, не покидають людину просто так.
Підписуйтесь на сторінку проекту IronSolo 300 у Facebook — там більше новин, фотографій і відео.
