UTMB: як я пробіг 170 км навколо гори Монблан

Друзі, ми запустили донати: якщо вам подобається те, що ми робимо, ви можете підтримати нас на Патреоні. Так ми зможемо готувати для вас ще більше цікавих і корисних матеріалів. Деталі тут.

Ось і настав грудень, а значить, і відкрита реєстрація на UTMB 2016. Нове коло, чергова сторінка історії цієї грандіозної події.

Мене давно просять розповісти про те, як це — бігти найбільш культовий, наймасовіший, найбажаніший і взагалі най-най трейл у світі. Свято бігу, що називається Ultra-Trail du Mont-Blanc (скорочено UTMB), проводиться з 2003 року і за цей час перетворилося на неофіційний “Тур де Франс” у трейлі.

Що таке UTMB

На сьогодні фестиваль об’єднує в собі п’ять стартів:

PTL — 300 км дистанції, 26 000 м перепаду висоти — командна гонка, до якої допускаються фінішери UTMB (ним має бути хоча б один з членів команди). Ліміт подолання дистанції 142 години;
OCC — 53 км, 3 300 м перепаду, максимальний час 14 годин;
CCC — 101 км, 6 100 м перепаду, ліміт 26 годин 30 хвилин;
TDS — 119 км, 7 250 м перепаду, ліміт 33 години;
UTMB — 170 км, 10 000 м перепаду, ліміт 46 годин.

Саме останній є зачинателем і кульмінацією всього фестивалю. Його мені і пощастило бігти.

Як все починалося

Вперше я почув про цей забіг приблизно 8 років тому. Уже тоді, маючи нетривалу історію, він привертав увагу тисяч любителів ультрабігу з усього світу і досить швидко став одним з найбажаніших забігів планети. Прочитавши звіт про нього (вже не згадаю на якому ресурсі), я загорівся і вирішив, що настане час — і я його обов’язково пробіжу.

Моє спортивне життя почалося в 6 років, а з 10-ти значну частину року я проводив на зборах у Карпатах. З часом у моєму житті мало що змінилося, спорт став однією з професій, хобі та частиною мене. Сьогодні я ділюся своїм досвідом з однодумцями і продовжую тренуватися разом з ними.

Наші спільні тренування в горах і в Києві дозволяють мені підготуватися до подібних стартів. Тільки цього року, крім змагальних виїздів, ми організували 16 бігових таборів у Карпатах. Багато з хлопців вперше спробували трейл і вже доросли до ультра. Вони ставлять перед собою нові цілі і йдуть до них, і я сподіваюся, вже в недалекому майбутньому деякі з них стануть учасниками чи навіть призерами UTMB.

Отже, вперше почувши про UTMB, я вирішив пошукати щось подібне вдома і в ближньому закордонні. Почав брати участь в змаганнях зі скайранінгу спершу в Росії, а потім і в Європі. Але короткі дистанції не дають балів для UTMB і спробувавши вертикальний кілометр і скайрейс, я почав балувати себе ультра.

До сезону 2015 я мав великий запас балів, що дають мені можливість пробувати відібратися на UTMB і мені пощастило, я виграв лотерею.

Місце проведення

Долина Шамоні — ідеальне дітище французьких піарників у сфері туризму. Імідж і харизма цього місця притягує і заворожує. Побувавши тут один раз — не забудеш ніколи. Кожні два тижні долина приймає різні спортивні, культурні свята і фестивалі, для кожного створюють самобутню атмосферу.

Дух цього місця позбавляє від віку та професії, диктує свою моду, темп і ритм життя.

Долина Шамоні зустріла нас неймовірним святковим колоритом. Кожен населений пункт, вулиця, магазин, кафе пістрявів афішами і логотипами змагань. На всіх прилеглих трекінгових маршрутах тренувалися представники найвіддаленіших куточків планети. Місцеві радо вітали гостей.

Недарма для проведення най-най трейлу світу було вибрано це місце. Саме тут почалася історія сучасного альпінізму, саме Монблан приваблює сотні тисяч шукачів пригод.

Дивовижна атмосфера заходу народилася не одразу, організатори доклали чимало зусиль для створення іміджу і популяризації свята бігу. Таким чином, всі громади долини залучені до організації та проведення цієї події. Кожен розуміє важливість і значимість UTMB для розвитку економіки регіону.

Один з організаторів трейлу колись сказав: “Ви можете не любити біг, але щороку саме ця подія приводить сюди десятки тисяч туристів, тому події бути!”

І він був почутий: сьогодні UTMB — грандіозний комерційний проект, який тепер приносить прибуток всьому регіону.

День змагань

Ось і настав довгоочікуваний день змагань. Центральну площу Шамоні заповнили учасники та вболівальники. Серед тих, хто стартував, окремим коридором виділили 200 елітних трейлранерів з усього світу.

О 18:00 був даний старт і ми побігли в ніч. Цього року природа виснажувала спортсменів незвичною для цих місць спекою. За всю історію проведення заходу стовпчик термометра не піднімався так високо.

Перший пункт харчування ми проминули ще засвітла, а вночі організатори потішили перевіркою наявності обов’язкового спорядження. Далі маршрут вів нас через перевал в Курмайор (Італія), там був організований грандіозний чек-поінт в міському Палаці Спорту. Тут учасники мали можливість поїсти, помитися і відіспатися, це була середина дистанції.

Я дістався в Курмайор о 6 ранку. Багаторічний досвід бігу в Карпатах зіграв зі мною злий жарт: бігаючи в горах вдома, я практично не п’ю, і тут, збитий спантелику нічною прохолодою, я випив лише кілька ковтків. З першими променями сонця я пошкодував про це, вперше випробувавши на собі зневоднення.

Далі, рухаючись по дистанції виключно на “морально-вольових”, мені треба було відвідати усі громади швейцарської сторони маршруту.

Розмітка стежки водила нас то вгору, то вниз, а експозиція схилу не передбачала ні джерел, ні річок.

Відпиваючись і поповнюючи запаси води винятково в селах і пунктах харчування, я боровся зі спекою та зневодненням, ізотоніки не рятували, а мозок зрадницьки видавав “пізно, Вася, пити Боржомі”. Дуже хотілося ночі.

Добравшись до останнього пункту перед фінішем в місті Шампе вже у Франції, на якому дозволений асистенс, я зустрівся зі своєю дружиною Анею, яка підбадьорила і привела мене до тями. Та сонце продовжувало нещадно палити, а попереду був останній ривок.

Незабаром настала ніч, рухатися стало легше і веселіше.

Мій ліхтар практично сів і більше нагадував церковну свічку. Але місяць був повним і дозволяв рухатися по хребту в непоганому темпі. Я все частіше став підбирати суперників і, минаючи останній чек-поінт, дістався до лісу.

Тут мене чекали нові пригоди: густі крони дерев забезпечили непроглядну темряву, очі на фоні втоми відмовлялися що-небудь бачити, темп впав до швидкості черепахи, а трекінгові палиці доводилося використовувати замість двох ніг.

Хлопці, які обганяли, освітлювали ліс своїми прожекторами, викликали захват і заздрість, ну, і ще деякі тваринні бажання, а очі не встигали звикнути до світла і це не давало можливості за ким-небудь зачепитися. Так, пробираючись стежкою навпомацки, я і дістався до Шамоні.

А далі було коло по місту з коханою людиною і фініш. Взаємні рукостискання, вітання та фото з суперниками.

Мені все-таки вдалося досягнути мети, яку я ставив перед собою — вибігти з 30 годин. Підсумковий результат: 29:47:14 і 92-е місце з 1632 фінішерів.

Резюме

Підводячи підсумки, визнаю, що допустив непрощенних помилок. Пийте на дистанції, щоб не засохнути, не економте на спорядженні і будьте здорові, дорогі колеги.

Чудово, коли в такій грандіозній для кожного бігуна події поруч є рідні люди, які допомагають і підтримують. Тільки разом з ними це стає можливим, приносить радість і робить сім’ю міцнішою. Любіть біг і один одного на природі, на бетоні та асфальті!

Бажаю вам UTMB, якщо ви ним марите, а якщо ні — все ще попереду!

Текст українською: Наталя Сколоздра