Що таке канікрос, і як почати бігати із собакою
Ми вирішили дізнатися більше про біг із собаками і виявили цілий окремий вид спорту — канікрос.
Вигуляти собаку чи піти на пробіжку? Щоразу робити вибір між чотирилапим улюбленцем і потягом до здорового способу життя непросто. Пощастило тим, хто має домашніх, які іноді готові вас підмінити. Або можна знехтувати тренуваннями, але тоді про бігові цілі доведеться забути. Однак є спосіб поєднати і те, і інше.
Що таке канікрос
З’явився канікрос у Європі як дисципліна для тренування собак погоничами. Вперше про нього серйозно заговорили у 1982 році у Франції: молодий ветеринар Жіль Перну (Gilles Pernoud) надихнувся їздою на собачих упряжках у скандинавських країнах і придумав літню альтернативу.
В канікросі (canis — від лат. собака, cross — від англ. біг) ви з собакою виступаєте як єдина команда. Вихованець при цьому не на повідку, а пристебнутий до господаря за допомогою шлейки з нашийником і пояса, який кріпиться на стегнах.
Це буде не зовсім той біг, до якого ви звикли. Завдання собаки в канікросі — не просто бігти поряд, але й тягти господаря, тому не дивуйтеся несподівано швидкому темпу. Наприклад, хаскі справляються з переміщенням по засніженій дистанції вантажу вагою в 100 кг зі швидкістю 30 км/год. Але важливо розуміти, що без правильної підготовки та спорядження заняття можуть бути травмонебезпечними.
Які собаки підходять для канікросу
Суворих обмежень бігу з конкретною породою немає. Спробувати канікрос можна власникам німецької чи бельгійської вівчарки, різеншнауцера, коллі, боксера, добермана-пінчера.
Насправді, пробіжки підходять всім собакам, які полюбляють бігати. Звісно, такса не зможе тягнути вас з таким зусиллям, як їздовий собака, зате оздоровчий ефект і гарний настрій гарантовано.
Для професійних занять кінологи рекомендують, щоб розмір собаки в загривку був 30–35 см. Труднощі з бігом на натягнутому повідку будуть у порід з короткими ногами і з незвичайною формою голови, що викликає проблеми з диханням.
Професійні канікросери радять більше уваги приділити характеру собаки та її гнучкості в навчанні. Як правило, в енергійних та витривалих тварин більше інтересу до бігу з господарем.
Журнал Runners’ World пропонує свою підбірку порід собак, здібних для бігу і тренувань в різних умовах.
Цікава інфографіка: з якими породами собак ви зможете спалити більше калорій при канікросі.
Екіпірування для бігу із собакою
- Їздова шлейка — спорядження, яке надягають собаці на шию. Шкіряні підійдуть лише для перших занять; синтетичні хороші для частого прання і довго не вимагають заміни. Під час примірки просуньте два пальці між шиєю собаки і шлейкою. Якщо вийшло, розмір той, що треба. У всіх шлейках є петля з тканини з середньою довжиною близько 7 см за крупом собаки.
- Гнучке і легке спорядження роблять з поліпропілену, щоб екіпірування не деформувалося. Класична довжина — від двох до трьох метрів. Також підійде і саморобний повідець із альпіністського шнура. З пристроєм від’єднання ви знизите свої шанси потрапити в канаву чи врізатися в сторонні предмети.
- Пояс спортсмен одягає на стегна. Його використання знижує ризик впасти і пошкодити хребет від різкого ривка вихованця. Прилягання пояса має бути не вільним, але й не тугим. Ширина ззаду — 7-10 см.
- Пристебнути шлейку до пояса допоможе карабін. Для безпечних тренувань вибирайте тільки карабіни з металу. Вони простіше і швидше відстібаються, якщо улюбленець раптово побіг не туди.
З чого почати
Канікрос — це їздовий спорт. Тому найважливіша навичка для вас — навчитися керувати собакою. Готуйтеся, що вчитися канікросу доведеться вдвох.
Якщо в майбутньому плануєте змагання, особливо важливо тренуватися грамотно. Для цього приділіть увагу стану здоров’я собаки, попрацюйте над увагою та послухом, вивчайте нові команди та закріплюйте звички.
Але ставити серйозні бігові цілі не обов’язково: вважати пробіжки з вихованцем приємним хобі теж чудова мотивація. Загалом, все як у людей.
У 4-5 місяців собака ще не готовий до спортивного стресу і навантажень. Вирушати на пробіжки фахівці радять не раніше, ніж щеняті виповниться рік. До цього віку у нього вже сформується кісткова система.
Навчити собаку тягнути — навичка, над якою доведеться попрацювати. Швидше за все, досвід «тягання» людини на повідку під час прогулянки в неї вже є, і це не те вміння, яке вітається господарями. Тому чітко розмежовуйте прогулянки та забіги: завжди користуйтеся різними нашийниками та екіпіруванням.
Хороший спосіб контролювати режими «ми просто гуляємо» і «давай, побігли» користуватися шлейкою для бігу. У першому випадку шлейка не одягається, і собака точно знає, що це прогулянка і відпочинок, у другому — ви на тренуванні.
Спробуйте повільно показати вихованцю, як себе тягнути. Можна попросити когось пробігтися перед вами, щоб у собаки була мотивація наздоганяти.
Допомогти вихованцю сконцентруватися — непроста робота. Для перших тренувань краще вибирати місцевість без людей та інших собак на шляху, щоб нічого не відволікало.
Не розраховуйте, що вдасться бігти одразу від під’їзду: для тварини розминка перед бігом не менш важлива, ніж для людини. Вийшовши на вулицю, собаці не завадить трохи пройтися, зробити всі важливі собачі справи, і тільки потім розпочинати тренування.
Ваше завдання на майбутнє — навчити партнера базовим голосовим командам «вправо», «вліво», «вперед» і «стояти». Деякі господарі привчають собаку до звукової команди, наприклад частого «Хоп! Хоп! Хоп!». Якщо всерйоз вирішили зайнятися спільним бігом, знадобляться також команди для зміни сторони, зміни фокусу зі стороннього предмета, прискорення та уповільнення.
До речі, про заохочення. На будь-якому змаганні з канікросу в правилах зазначено, що годувати собаку під час бігу заборонено. Дотримуйтесь цієї поведінки і в домашніх тренуваннях, щоб відразу виробити правильні звички. Краще хвалити напарника словом і погладжуваннями, а не заохочувати їжею.
Частота тренувань із собакою — така ж як у бігуна-початківця: 3-4 пробіжки на тиждень достатньо. Щоб інтерес до канікросу у вашій команді зростав, чергуйте різні типи тренувань (на швидкість, витривалість, техніку), змінюйте місцевість із безпечним покриттям і працюйте за планом.
Бігати відразу десятки кілометрів — занадто серйозне навантаження для бігуна-початківця, навіть якщо у нього чотири лапи. Вихованець повинен поступово звикати до навантажень і, в першу чергу, отримувати задоволення від канікросу. Як тільки помічаєте, що бажання бігти в нього зникло, зупиняйтеся і в жодному разі не змушуйте продовжувати. Для початку дистанції в 1 км буде достатньо, далі — потроху збільшуйте кілометраж.
Які змагання є в канікросі
Міжнародна федерація канікросу (ICF) проводить чемпіонати з бігу та їзди на велосипеді з собаками з 1998 року. У 2018 році чемпіонат світу з канікросу відбудеться в Польщі з 5 по 7 жовтня.
Дистанції професійних трас для командних забігів досягають 10 км. Це і класичний біг, і естафетні змагання.
Наприклад, багатоденне змагання Trophée Des Montagnes включає п’ять етапів, 10 дистанцій і 60 кілометрів бігу. Найекстремальніші і травмонебезпечніші гонки часто називають «Тур де Франс для канікросера»: проводять їх у Франції альпійськими стежками. Частина траси пролягає маршрутом знаменитої велогонки.
Досвід бігунів із собаками
Олександра Лапіна:
«Про канікрос дізналася з інтернету, коли у нас з’явився перший собака. Навіть першу шлейку шили по лекалах з мережі. Бігати мені подобалося завжди, а тут ще така приємна компанія. От і практикуємо таку активність уже 4.5 роки.
З першим собакою займалися разом з чоловіком. Хтось попереду — хтось позаду з пристебнутим собакою. Поступово прибирали принцип переслідування. Байкал у нас розумник: швидко все зрозумів. А з навчанням інших собак не було проблем, тому що вони вчилися дивлячись на Байкала.
Нові цілі з’являються завжди після якихось змагань. То суперники гідні, і когось обігнати не вийшло, хтось уже дихає в спину. А ще мені біг допомагає тримати себе в гарній формі і просто отримувати від цього величезне задоволення. Плани — гідно пройти Лагонакі на 50 км. До цього ми були на такій же дистанції в Тольятті і взяли друге місце. Знаю, що буде складно, але від цього й цікавіше нам із собакою».
«3 роки тому завів собаку, бо хотілося більше активності та спорту. Хотів бігати, з собакою воно якось простіше виходить, як я вважав, тому вибір впав на аляскинського маламута — північні їздові, далекобійники, бігають не швидко, але довго.
Через рік після того, як собака зміцніла і, фізично не було жодних протипоказань, ми почали робити невеликі пробіжки. Вже минулого року наш набіганий кілометраж склав не менше 1000 км за рік, а максимальна дистанція для Айріс була 25 км.
Зараз ми регулярно 2-3 рази на тиждень бігаємо, відстань до 6-7 км собаці в радість, але далі вже їй стає нудно і ліниво. Зазвичай ми закінчуємо пробіжку на 10-12 км.
Бігати з собакою, не сказати, що надто комфортно, але загалом вона не завдає великих незручностей. Як правило, біжить або поряд, або попереду. На інших собак відволікається іноді, але було б дивно, якщо би цього не було.
Комфортний і мені, і їй темп 5:20-6:00. Звичайно, на інтервальних або інших спеціальних тренуваннях доводиться залишати її вдома. Але навіть коли треба бігти довгу від 20 км, я виходжу бігти, пробігаю основну частину, забігаю додому за Айріс і вже закінчую тренування з нею».
Юлія Корольова:
«Захоплююсь бігом із середини 2015, коли розпочала підготовку до свого першого забігу на Мінському півмарафоні. Тренувалася з хлопцями з руху #followminsk. Для популяризації бігового руху Білоруська Федерація Легкої Атлетики запрошувала на тренування іменитих спортсменів. А одного разу у нас було тренування з лайками. Тоді і дізналася про канікрос.
Ми поки ще бігаємо на аматорському рівні: собака поруч або на повідку, якщо пробіжка в парку, або без повідка, якщо за містом. Але свого пса таксу Бублика стала привчати до коротких пробіжок на 3-5 км, починаючи з 6 місяців. Старт був якраз приблизно рік тому.
Тепер Бублик вже дорослий пес, тому бігає з нами серйозні дистанції по 15-20 км щонеділі, зокрема, і взимку. Щоправда, на деякий час ми були змушені припинити тренування: собака пошкодила подушечки лап хімічними елементами, якими посипають зледенілі доріжки в парку. Але за кілька тижнів відновилися і з нетерпінням чекаємо справжньої весни!
Такси схильні до повноти, тому нам біг дуже допомагає тримати форму. Зазвичай Бублик цілими днями вдома, крім вихідних; щоденні прогулянки не дуже тривалі і не такі активні. Тому пробіжка — це справжній сплеск емоцій для собаки!
Мотивація до занять у нас взаємна. Займаємося для себе, але при цьому регулярно тренуємось і їздимо на старти в різні міста і країни. Вихованця не вдається возити з собою всюди, але тим не менше ми бігали разом в Ризі дистанцію 10 км.
Також Бублик брав участь у Мінському півмарафоні 2017 та за пробіг 5 км отримав свою вже другу медальку. Цього року побіжимо в Ризі вже 21 км, бо вважаю Бублика цілком підготовленим. Ще у нас буде спільний старт у Барановичах 3 липня і, звісно, попереду Мінський півмарафон 2018».
Правила канікросу: коротко
- Найкращий спосіб дізнатися, чи готовий вихованець до пробіжок — зводити його до ветеринара.
- Вибирайте для кросу м’які поверхні. Бетон, асфальт та інші жорсткі покриття нашкодять обом бігунам.
- Дозвольте собаці «вести» вас по дистанції. Керувати нею за допомогою повідка не потрібно.
- Знайдіть команду, щоб концентрувати увагу вихованця на бігу. Перший час собаки можуть і будуть відволікатися.
- Навчіть чотирилапого напарника давати раду з емоціями відносно інших собак. Тоді пробіжки даватимуться легше, для змагань це також корисна навичка.
- Беріть воду не тільки собі, але й напарнику: собаки теж відновлюються питтям.
- Бережіть вихованця від перегріву: у канікрос-спільнотах рекомендують не тренуватися при температурі вище 22 градусів.
