Напівмарафон у Лісабоні: літо, вино та рок-н-рол

Це перший великий закордонний старт для мене, тому мої враження та емоції багатьом можуть здатися смішними. Перечитаю через кілька років — посміюся 🙂

Лісабон

Багато років тому мені довелося побувати в Бразилії — країна, де розмовляють трохи іншою, не класичною, але португальською мовою. З того часу я наполегливо, але пасивно мріяла опинитися в Лісабоні, просто щоб чути португальську мову навколо. Ідея поєднати це з бігом двічі приходила мені в голову, а потім і в уми решти 6 учасників нашої афери.

Все чітко: прилітаємо за два дні до, день відпочиваємо та набираємось глікогену, далі день Ч, і ще кілька днів на краєвиди, рибу, фаду та vinho verde. Ми всімох (4 бігуни + 3 уболівальники) зняли велику квартиру в старому центрі, щоб разом снідати, мандражувати до старту та радіти після фінішу.

Навколо бігу

Цікаво, що абсолютно всі, хто бував у Лісабоні, реагували на наш план однаково: «Більш горбатого міста я не зустрічав. Успіхів вам, хлопці і дівчата!». Насправді ж, траса цього марафону вважається однією з найрівніших і найшвидших.

Тут, як в Берліні, про який Альона писала нещодавно, регулярно ставлять швидкісні рекорди. Маршрут не зачіпає Старого Міста з численними та значними перепадами висоти — старт на середині мосту Васко де Гама, далі узбережжя, океанаріум. Розв’язки зручно плоскі.

За день до

Традиційно, у день отримання стартових номерів відбувається спортивна експо-виставка, на якій можна купити все. Тільки насправді не все.

Особисто мені були потрібні нові бігові окуляри — їх не було взагалі. Набір брендів та цін звичний, є run lab. Бігунів, які перебувають у передчутті дня старту і трусять навколо локації видачі, багато, але місто саме по собі настільки яскраве, що їх якось не помічаєш.

Цікаво, що абсолютно всі, хто бував у Лісабоні, реагували на наш план однаково: «Більш горбатого міста я не зустрічав. Успіхів вам, хлопці і дівчата!».

Якщо чесно, було складно не пуститися в танець хвилями вина. Єдиний вихід — лягти спати о 22-й, заспокоюючи себе тим, що висплюсь, а потім о 7-й ранку похвально з’їм кашу і вибіжу все на одному диханні.

Марафон

До старту марафону можна дістатися лише на шатлі — він відходить від станції метро, проїжджає весь міст Васко де Гама, розвертається та висаджує пасажирів на середині.

Опинившись на станції, від якої відходить шатл, ми спочатку трохи очманіли від кількості бігунів, а потім і від організації процесу: чітко, без затримок і пауз, один за одним, автобуси забирають людей, відразу від’їжджаючи. Просто взяти та перемістити близько 10 000 осіб на середину 17-кілометрового мосту. І це не чіткі бездоганні німці, це задвірки Європейського Союзу.

Траса, як я казала, майже без перепадів висоти, суцільне задоволення. Було кілька моментів з поворотами і спусками, коли видно різнокольоровий океан учасників, що біжать, і просто не віриться, що таке може бути. Перші кілометри — це боротьба за місце під сонцем, обгін, хто повільніший. Вода, фрукти, ізотоніки та спортивне харчування рівномірно розподілені по трасі.

На хвилі серйозності події вперше в житті купила 2 гелі, поклала їх у майку, “на чорний день” — вийшов пуш-ап :). Хоча знавці суворо рекомендують не пропонувати організму нововведення на маршруті, я саме там і спробувала щось, спеціально розроблене, хімічне, з кофеїном. Не знаю, чи це ефект плацебо, але радості та запалу побільшало.

Просто взяти та перемістити близько 10 000 осіб на середину 17-кілометрового мосту. І це не чіткі бездоганні німці, це задвірки Європейського Союзу.

Rock and Roll Marathon do Lisboa — це сцени з живою музикою по всій довжині маршруту, і вони справді роблять драйв. Коли одна, завжди біжу в навушниках. Але, пробігаючи повз сцени, вимикала музику. Ще на трасі був розворот, до і після якого певний час біжиш назустріч тим, хто швидший за тебе. Так от, чужі люди передавали один одному ізотоніки та воду, дивитися на це якось дуже приємно — одразу пейс покращується :).

Мінус

Зібравши думки воєдино, можу згадати лише одне: у зоні старту потрібно було поставити рівно вдвічі більше туалетів. Так, у них нічим не пахло, вони були охайними та чистими, але хвостаті черги (переважно з дівчаток, природно), не закінчилися навіть після старту. Ми встигли впритул.

Ну, все

Отже, мій час — 1:46, на дві хвилини кращий за минулорічний у Києві. Загалом, що і чому принесло мене до фінішу простіше і швидше, ніж очікувала, я знаю чудово. Багато хто каже, що атмосфера на бігових змаганнях у нас і за кордоном — дві різні історії. На мене така різниця подіяла позитивно, як шок із таким ось ефектом прискорення.

Лісабон — як пісня чудовою мовою. І цим тут просякнутий навіть біг.