Групові шикування при їзді на шосе
Їзда на шосе в групі — один з найбільш популярних, цікавих та безпечних способів переміщення по відкритому шосе на велосипеді. При їзді в групі велосипедисти більшу частину часу їдуть на колесі у своїх товаришів, прикриваючись від зустрічного вітру і, заощаджуючи сили, регулярно змінюючи один одного для підтримки рівного темпу.
Завдяки правильному шикуванню, добре злагоджена група може переміщатися зі швидкістю на 5-10 км/год швидше, ніж окремо взятий велосипедист, при цьому кожен член групи, вносячи свій внесок у спільну роботу, і «заганяє» себе набагато менше, ніж при їзді в гордій самотності.
Велика група безпечніша, ніж їзда наодинці, але невміння тримати правильний лад у групі є причиною небезпечних завалів з падіннями та травмами.
Існує кілька основних групових шикувань, що використовуються велосипедистами по всьому світу. Ми умовно виділили чотири основні з них, розрізняючи їх і маючи практику їзди в кожному з них, ви не пропадете на тренуванні в будь-якій точці земної кулі.
Тут ми зробимо застереження, що подібні шикування в різних країнах і навіть різних регіонах однієї країни можуть мати різні традиції. Наприклад, у Москві при їзді парами прийнято здавати зміни в різні боки (один велосипедист ліворуч, другий — праворуч), а в Києві, навпаки, зміна при їзді парами майже завжди здається праворуч під узбіччя. «Струна» ж в одних регіонах здається вправо, в інших — вліво, а в деяких — залежно від вітру. Тому завжди, починаючи тренування, уточнюйте яким строєм прийнято їхати в тій групі, з якою тренуєтеся вперше.
Навіщо потрібна їзда змінами?
Як ми вже говорили, їзда змінами дозволяє суттєво економити сили та долати великі відстані за одне тренування з меншими витратами часу. Кожен учасник групи по черзі займає позицію в голові групи, робить внесок у спільну роботу, після чого здає зміну за правилами і відкочується до кінця групи відпочивати та чекати своєї зміни.
Таким чином відбувається постійна ротація учасників і кожен робить свій внесок у спільну справу боротьби з опором повітря. Особливо це актуально при їзді проти сильного вітру, коли дуже сильні велосипедисти швидко втомлюються, крутячи педалі на самоті.
«Струна»
Найпростіший вид шикування, який можна зустріти майже на будь-якому груповому тренуванні чи гонці. Більшість відривів на перегонах використовують або “струну”, або “вертушку” (мова про яку піде далі).
Якщо описувати це шикування простими словами, то велосипедисти їдуть чіткою колоною, строго на колесі один в одного. Людина, виходячи на зміну, деякий час бореться з потоком повітря, підтримуючи темп, заданий іншими учасниками групи, після чого, зазвичай, у міру накопичення втоми в м’язах здає зміну наступному учаснику і перебудовується в хвіст колони. Наступний за ним у колоні велосипедист займає його місце і все повторюється по колу.
Таку побудову можна більш-менш ефективно використовувати при їзді групами від 2 до 15 осіб. За більшої кількості учасників група часто ділиться на частини, кожен із яких крутить свою струну.
Струною можна їздити майже на будь-яких швидкостях від найнижчих до гранично високих, проте на практиці при спокійній їзді частіше використовують інше шикування — «їзда парами», а на граничних швидкостях часто буває більш ефективним закрутити «вертушку».
«Дворядна струна»
«Їзда парами» або «Дворядна струна» — найчастіша побудова, яку можна зустріти при спокійній їзді великої кількості велосипедистів-шосейників. Крім того, велику частину неспішних багатогодинних тренувань команди та злагоджені групи велосипедистів їздять саме в такій побудові.
При їзді парами ви спостерігаєте насправді дві струни, які рухаються паралельно. Таким чином, на першій позиції їдуть дві людини, за якими рівним строєм їдуть інші пари. Після того, як перша пара відпрацює свою зміну, вона йде в хвіст колони, поступаючись місцем іншим учасникам — і так по колу.
Така їзда допомагає проводити час багатогодинних тренувань, оскільки майже завжди є можливість перекинутися парою слів з людиною, яка їде з вами в парі. Розмови про результати перегонів, нові залізяки тощо — вірний супутник їзди в такому шикуванні.
Є важливий нюанс про здачу змін, що вже згадувався на початку цієї статті. Важливо заздалегідь обговорювати, як ви складатимете зміни: в різні боки, завжди під узбіччя або навпаки, в ліву сторону від групи. Плутанина в цьому питанні може призвести до метушні, дивних непередбачуваних рухів у групі та потенційних завалів.
Крім того, здача зміни в дві сторони призводить до того, що в момент здачі зміни велосипедисти рухаються в 4 ряди, що мало того, що заборонено взагалі всіма правилами ПДР, але й фактично небезпечно, оскільки людина, яка здає зміну через ліву сторону, змушена їхати небезпечно близько до другого ряду. Я, як автор статті та людина, яка поїздила у різних групах у різних містах та країнах, для себе дійшов висновку, що здавання зміни під узбіччя — найбезпечніший спосіб піти зі зміни.
Тут ми перейдемо до складніших побудов. Якщо «струну» чи «пару» можуть їхати навіть відверті новачки, то наступні дві побудови потребують досвіду, скатаності і, ймовірно, «диригента», який на ходу віддаватиме команди, вирівнюючи лад.
«Вертушка»
Одна з найкрасивіших побудов на шосе. Її можна побачити у відривах у професіоналів, командна гонка (team time trial) теж часто їде «вертушкою».
Їзда вертушкою вимагає солідного досвіду, і, крім того, ми не рекомендували б крутити вертушку з незнайомими людьми. У такій побудові будь-який неправильний рух призводить до завалів, часто на високих швидкостях.
Вертушка віддалено нагадує струну, але з низкою важливих відмінностей. У струні зміну часто ведуть досить довго: від 300 до 1000 метрів, іноді затягуючи на десятки кілометрів. У вертушці — навпаки, людина входить проти вітру буквально на кілька секунд, встигаючи зробити близько 7-10 обертів педалями.
Спрощено вертушка виглядає приблизно так:
Ви їдете другим колесом. Людина перед вами здає зміну, плавно йдучи убік і, трохи скидаючи швидкість (зазвичай на 1-2 км/год у порівнянні зі швидкістю руху вертушки), починає переміщатися назад. Як тільки вона переміститься достатньо, щоб ви могли перебудуватися і стати перед ним, не підрізаючи його переднє колесо, ви повторюєте його маневр, випускаючи на зміну людину, яка їде за вами, і теж поступово спускаєтесь у хвіст вертушки.
Якоїсь миті ви порівняєтесь з останнім велосипедистом у провідній колоні і повинні будете сісти йому на колесо. Важливо виконувати цей маневр плавно без різких розгонів, максимально плавно вбудовуючись в основну колону. Після цього ви починаєте плавно переміщатися у голову провідної лінії.
Якщо дивитися на вертушку зверху, у будь-який момент часу вона схожа на дві колони, що рухаються паралельно з трохи різною швидкістю — наприклад, 44 і 42 кілометри на годину. У цьому русі є два критичні моменти: момент відходу зі зміни та момент перебудови у хвіст провідної колони. Обидві ці навички приходять з досвідом, але в результаті ви повинні виробити звичку починати перебудовуватися трохи раніше, ніж людина, яка здала вам зміну, звільнить місце.
Зазвичай цілком безпечно почати перебудовуватися в той момент, коли передній край покришки переднього колеса гонщика, що йде назад, порівняється з вашим заднім ексцентриком.
Важливо робити це плавно, без різких рухів, тоді ви встанете в голову повільної колони на невеликій безпечній відстані від людини, яка тепер їде у вас на колесі.
Найпоширеніша помилка у вертушці — спроба людини, яка виходить на зміну, прискоритися. Ніколи не робіть цього! Потік рухається з однією швидкістю, виходячи на зміну ви повинні чітко її підтримувати, йдучи зі зміни, як тільки вам звільнять місце в колоні, що йде назад.
Основна ідея полягає в тому, що дві колони, з яких складається вертушка, рухаються з певною швидкістю — кожна зі своєю — і ці швидкості повинні залишатися постійними. «Тягова» колона рухається на кілька кілометрів на годину швидше від тієї, що відстає.
Їзда вертушкою найефективніша при дуже сильному зустрічному вітрі. Як тільки група, з якою ви катаєтесь, освоїть цю конструкцію, швидка їзда за складних умов перетворюється на процес, що приносить величезну кількість драйву! Мінімальною кількістю людей для комфортної вертушки, мабуть, можна назвати 5 осіб, але за кількості людей від 15 осіб вона перетворюється на балаган і часто розпадається.
Зміни у вертушці здаються під бічний вітер, щоб колона, що «відстає», ефективно прикривала основну від вітру і дозволяла по максимуму економити сили іншим учасникам побудови.
«Ешелон»
Є ще один різновид вертушки — «Ешелон» або «Вертушка під вітер».
Такі шикування часто можна бачити на перегонах при сильному боковому вітрі. По суті, це те саме, що вертушка, але повернута до вітру, зміни робляться в той бік, звідки він дме. Така побудова ще складніша, ніж звичайна вертушка, і потребує великого досвіду їзди у групі. Однак саме така побудова дозволяє ефективно переміщатися групами по 8-12 осіб при сильному перехресному вітрі.
Бажаємо вам освоїти всі основні типи шикувань на шосе та отримувати задоволення від кожного кілометра, який ви подолаєте під час їзди в групі!
Автор: Юрій Ганусяк
Переклад українською: Наталя Сколоздра
Фото: roadbikereview.com, flickr.com.
Що ще почитати про велоспорт:
