Чому біг став таким популярним (виявляється, все вигадали американці, щоб зекономити!)

Вважають, що популяризаторами бігу стали Стів Префонтейн, Френк Шортер, Білл Роджерс та інші американські легкоатлети 70-х, які встановили безліч рекордів на змаганнях.

Але був ще один важливий фактор, про який рідко згадують — за «розкруткою» масового бігу стояла держава.

На початку 70-х років справи у США йшли не дуже: грошей у бюджеті не вистачало, і вони знецінювалися через інфляцію.

Одним із основних «проїдачів» бюджету була охорона здоров’я, витрати на яку впродовж останніх 30 років зросли в 19 разів (з 12 до 229 млрд доларів). Дійшло до того, що здоров’я стало обходитися державі ледь не в півтора рази дорожче за оборону (за даними US News and World Report від 5 березня 1979).

Але мільярди доларів не допомагали: люди продовжували хворіти і помирати — здебільшого від хвороб серцево-судинної системи, раку і діабету. Це не тільки сумно, але й невигідно: продуктивність праці знижувалася, а за нею і прибутки приватних і державних підприємств.

З кінця 50-х років фізичною культурою та спортом у США опікувалася спеціальна Президентська Рада, яка, як це часто буває, працювала в ручному режимі геть погано. У 1977 році президентом став Джиммі Картер і досить швидко розігнав Раду, звісно, шляхом демократичного переобрання.

До нової Ради увійшли відомі медичні світила та консультанти з фізкультури та спорту. Завдання їм Картер поставив по-діловому: ситуацію з фізичною підготовкою населення покращити, але строго в рамках наявних федеральних ресурсів. Чи простіше кажучи: грошей на ваші болячки немає, усім бігати.

Сіли-порахували і стало зрозуміло, що лікувати хвороби — занадто дорого, а ось профілактика — набагато вигідніший шлях. Особливо, якщо оздоровлювати населення дешево і сердито: різною фізкультурою, бігом, велоспортом і загартовуванням.

Назвали все це «природними методами оздоровлення» і затвердили відповідну державну програму. Девізом руху стали слова головного хірурга США Дж. Річмонда:

«Чого ми добиваємося, то це найкращого здоров’я з найменшими витратами».

Найефективнішим у цій справі виявився (сюрприз!) біг: максимум позитивного впливу на здоров’я при мінімумі витрат (на цьому місці ті, хто виклав 358 доларів за участь у Нью-Йоркському марафоні, заплакали).

Ну, а далі — справа техніки. Насамперед задіяли газети, журнали, радіо та телебачення по всій країні. У популярних виданнях всіляко закликали читачів почати займатися бігом і брати участь у забігах.

У різних штатах проводили тематичні «дні» і «тижні». Наприклад, у Коннектикуті влаштували «Тиждень фізичної підготовки», а мер Нью-Йорка оголосив 13 вересня «Днем прогулянкових турне Америки».

Розпочали загальнонаціональну програму «Біг заради життя», в рамках якої відкрили перші в країні 12-тижневі курси для бігунів-початківців.

У школах стали будувати стадіони, у парках — бігові доріжки, і навіть при церквах премудрювалися «створювати умови для легкоатлетичних занять». Знімали телепередачі про користь фізкультури, друкували брошури, проводили бесіди з лікарями та іншими фахівцями — такому інформаційному натиску не могли протистояти навіть найстійкіші прихильники дивану.

Дійшло до того, що книги-бестселери про біг випередили за тиражем книги про секс.

Самому Картеру теж довелося піднатужитися. Розумні люди підказали, що якщо при своїй зайнятості Президент знайде час для бігу підтюпцем і для тенісу, цей факт точно вплине на життя інших американців.

Загалом, дійшло до того, що книги-бестселери про біг випередили за тиражем книги про секс. На пробіги вийшли всі — діти, батьки, домогосподарки, олімпійські чемпіони, пенсіонери і навіть самі організатори стартів.

Журнал «US News and World Report» писав: «Ніколи ще в американській історії легка атлетика не була настільки популярною серед школярів. Понад 4 мільйони учнів середньої школи займаються легкою атлетикою у позашкільний час».

За даними тодішнього головного хірурга Дж. Річмонда, за 70-ті роки смертність від серцево-судинних захворювань, основного «вбивці» в країні, скоротилася на 22%, а раптова смертність від серцевих нападів — на 30%.

А ось як можлива економія завдяки оздоровленню населення виглядає в цифрах, дані за 1975 рік (джерело — журнал «Превентивна медицина», другий випуск 1977 року:

Високий кров’яний тиск. Кількість хворих у США — 20 млн осіб. Загальні річні збитки — 16 млрд доларів. Очікувана річна економія від профілактики — 8 млрд доларів. Витрати на профілактику — від 2 до 4 млрд доларів.

Рак товстого кишечника (друге місце серед ракових захворювань у США, щорічна смертність — 100 тис осіб). Після переходу на відповідну дієту може бути продовжено життя 17 тис осіб, щорічна економія від прямих збитків становила 280 млн доларів, від непрямих — 950 млн доларів.

Куріння. Фінансові збитки — 20 млрд доларів на рік. Можлива річна економія — 5 млрд доларів при витратах на профілактику 2,75 млрд доларів.

Алкоголізм. 9% населення США — алкоголіки. За статистикою майже в 5 мільйонів сімей хтось у родині був алкозалежним. З усіх хвороб алкоголізм найдорожче обходився США: загальні річні збитки — 33 млрд доларів. Щорічні вигоди від профілактики алкоголізму оцінювалися у 20 млрд доларів, з яких 6 млрд доларів призначалися для профілактики, а чистий прибуток мав становити — 14 млрд.

Висновок?

Друже-бігуне, пам’ятай: виходячи на пробіжку, ти робиш це не тільки в особистих цілях, але й сприяєш розвитку економіки.

А якщо серйозно, то ця історія — гарний приклад того, як грамотно продумана і реалізована політика держави щодо профілактики здоров’я допомогла скоротити бюджет на охорону здоров’я.

Що ще почитати:

• «Життя в брудних мішках»: незвичний спосіб життя американської бігової еліти

• В Китаї — повальна мода на біг. Ось чому так сталось і як це може змінити країну

• Як біг вплинув на еволюцію Homo Sapiens і чому людина — найкращий бігун на довгі дистанції