Chornohora Sky Marathon 2020

З року в рік Чорногора стає наймасовішим і найкраще організованим трейлом в Україні. 15 серпня на старт двох дистанцій CSM 61 км та CSR 24 км вийшло понад 700 людей.

Це вже шоста Чорногора від Ukraininan Trail League, і щоразу в ній з’являється щось нове: то старт вночі, то нове місце фінішу. Цього року був новий маршрут 61 км з села Луги в село Ясіня — по всьому Чорногірському хребту, забігаючи на всі українські двотисячники:

Піп-Іван Чорногірський 2028 м
Бребенескул 2035 м
Гутин Томнатик 2016 м
Ребра 2001 м
Говерла 2061 м
Петрос 2020 м

Chornohora Sky Marathon 2020 — Маршрут і профіль великої дистанції 61 км

Організатори постараються зберегти такий маршрут, щоб можна було відслідковувати рекорд траси. Траса розмічена чудово, волонтери допомагають зорієнтуватись на найскладніших ділянках, тому заблукати важко, хіба що навмисне.

Цього разу, як і завжди, погоду прогнозували гарну, і обов’язкового спорядження було мінімум: мембранна куртка, кепка, свисток, ізофолія, ємність для води, стакан, ліхтарик і телефон. Додати їжу, і все це з легкістю поміститься в 5-ти літровий рюкзак, а з компактним топовим екіпом — вистачить і 2-х літрового.

Свято починається з фінішного містечка, де потрібно знайти собі компанію і сісти в автобус, який везе учасників в гори на старт в Луги. Там швиденько пакуєш свій рюкзак, робиш розминку (або ні) і роздивляєшся на суперниках найсвіжішу трейлову екіпіровку усіх брендів, бо під час гонки найголовніше — попасти в об’єктив фотографа.

3…2…1… старт, і всі «Кіпчоги» понеслись в темпі «марафон із 3-х». За словами цьогорічного переможця Юрія Кліма, перші 11 км траси підходять легкоатлетам, і там вони валять по 3:30 хв/км. Далі йде різкий поворот вправо і стіна підйому на Піп-Іван Чорногірський, де в гру вступають претенденти на перемогу і формують пачку лідерів.

Цікавий факт: на попередніх п’яти стартах вигравали п’ять різних хлопців, і цього разу стартували три з п’яти переможців. В трейловій тусовці прогнозували, що першим буде хтось з трійки: Юрій Клім, Олександр Шиманський, Сергій Попов.

Набираємо трохи більше 1000 метрів висоти і опиняємось біля обсерваторії на горі Піп-Іван Чорногірський, де стоїть перше КП і можна набрати води та з’їсти багато ніштяків.

Найпопулярнішим виявився кавун — організатори кажуть, що спортсмени на трасі вхомячили 200 кг кавунів.

Далі спуск і трохи рівна ділянка з набором 400 метрів, а потім — крутий і технічний спуск на найвисокогірніше озеро України — Бребенескул. Там на бігунів чекає КП2, де обов’язково набирати воду, бо попереду найсолодший десерт з родзинкою — підйом на Гутин Томнатик по треку, який минулого року вперше протоптав Сергій Сапіга.

Ухил майже 90 градусів, треба триматись за траву і стежити, щоб ноги не провалились між каменів. По фото з вершини можна побачити, які емоції в бігунів викликає цей трек.

Тут лідери (Клім і Попов) йшли нога в ногу і тримали інтригу.

Наступна ключова точка — Говерла. Там людський трафік, як вранці в метро до пандемії — туристи сидять, лежать, сплять прямо на стежці. А тобі треба пурхати як метелик, щоб не зачепити їхні м’які тільця.

Говерла — то, мабуть, єдине місце, де можна нафакапити і блуканути. Так я й зробив і побіг прямо в сторону Козьмещика за двома туристками. Але через кілометр згадав, як вранці Максим Мраморнов багато разів кричав у мікрофон: «з Говерли біжимо наліво, наліво з Говерли треба бігти…!». В такі моменти розумієш важливість брифінгу перед стартом. І я, як гірський козлик, пострибав через кущі вниз на трек.

Спуск з Говерли технічний, багато каміння, а потім бігові 5 км до КП3 перед Петросом. Гуцульське КП під Петросом — остання підзарядка водою, колою, квашеними огірками і, звісно ж, кавунами, перед найтяжчим — підйомом на Петрос. Саме там й визначився переможець гонки, бо Сергій Попов отримав травму і зійшов з дистанції. Потім він написав, що це дало можливість добре роздивитись краєвиди Карпат, бо під час напруженої боротьби за лідерство нічого по сторонах не видно. І ще він встиг поволонтерити на пункті харчування. Тим часом Юра Клім продовжував впевнено рухатись на фініш.

Петрос — вершина з найтяжчим і найтехнічнішим підйомом і спуском.

Майже вертикальна кам’яна стіна вгору на 45-му кілометрі гонки, на яку дерешся з останніх сил, і мрієш про нормальну їжу (а не гелі) на фініші і про те, як впадеш на м’який газон стадіону і просто будеш лежати.

На технічному 15-кілометровому спуску з гори 15 км можна добряче розігнатись — звісно, якщо ви тренували спуски і качали квадріцепси на силових тренуваннях.

Фініш — на стадіоні Говерла в селі Ясіня. За відгуками, це ідеальна локація для фінішу, бо можна розмістити багато людей і досхочу повалятись на траві після фінішу.

Переможець пробіг дистанцію за 7:02, другим був Сергій Сапіга (7:18), третім — Олександр Шиманський (7:21).

На старт великої дистанції вийшло 25 дівчат. Прогнозували боротьбу за перемогу між Поліною Захаровою та Юлією Тарасовою. Так і сталося: Поліна — перша серед дівчат і шоста в загальному заліку з часом 7:34, Юля — друга з результатом 7:58. Третє місце на тумбі зайняла Оксана Юрчук (8:20), стрімко увірвавшись в трейли.

На короткій дистанції з підйомом на Петрос з Козьмещика і спуском в Ясіню, теж була запекла боротьба за призи. Призери-чоловіки: Вадим Рогозовський (2:16), Максим Балась (2:18), Валерій Макарук (2:19).

Серед дівчат виграла Оля Гавлицька, яка бігла свій другий трейл в житті і обидва для неї стали переможними. Призерки дівчата: Ольга Гавлицька (2:44), Тетяна Давиденко (2:45), Софія Порохнавець (2:46).

Всі результати можна переглянути за лінком.

Радість автора: в селі Ясіня є круті люди, які переймаються станом природи і сортують сміття. Організатори UTL почали співпрацю з ними, і сміття, яке ми залишили після себе, не буде викинуто в гори і річки.