Як влаштована робота пейсмейкера

Пейсмейкер — досвідчений бігун, який задає темп під час забігу і допомагає іншим фінішувати з певним результатом.

Катя Занозіна, офіційний пейсмейкер RunCzech, розповідає, як все влаштовано у них в команді, і як працюють vodiči (по-чеськи «провідники») на дистанції.

Біг в моє життя прийшов з переїздом у Прагу. Опинившись сама в незнайомій ще країні, незнайомому місті, я почала вивчати його саме завдяки бігу. Парки, набережні, мости — Прага ідеальна для споглядальних пробіжок.

Та оскільки, я людина, яка любить ставити собі цікаві цілі, то побачивши в місті рекламу Празького напівмарафону від RunCzech, відразу ж туди захотіла і, недовго думаючи, зареєструвалася.

Це було взимку, а півмарафон проводиться у квітні. Готувалася з нуля. 21 км вперше пробігла на самому забігу, з метою просто добігти. Тоді для мене це була величезна дистанція, подоланням якої я неймовірно пишалася. Жодних сумнівів у тому, навіщо я це роблю, не було. Адже весь півмарафон я бігла з натовпом таких же звичайних людей, на одній хвилі, посміхаючись і насолоджуючись краєвидами міста.

Було це у 2012 році, з цього моменту я захворіла бігом і не впевнена, що колись від цієї залежності вилікуюся. Через рік до півмарафону додався ще й Празький марафон. Так празькі забіги забронювали місце у моєму календарі, і пропускати їх я не планувала.

З 2016-го мене взяли в групу офіційних пейсмейкерів на стартах серії RunCzech (фейсбук та інстаграм RunCzech Pacemaker Team). До того моменту у мене в запасі було сім марафонів і результат на Празькому напівмарафоні приблизно 1:35.

Серія RunCzech складається з семи забігів. Тут є і десятка, і марафон, але здебільшого напівмарафон — найпопулярніша серед любителів бігова дистанція. Прага як столиця збирає найбільше людей, зокрема і світову бігову еліту. Але й інші невеликі чеські містечка, які приймають половинку, не поступаються празьким забігам за рівнем організації.

Набирають групу пейсмейкерів на початку сезону відразу на цілий рік, на всю серію забігів. Не можна прийти і сказати: «Я хочу пробігти з вами тільки Празький марафон». Такого тут немає.

Весь сезон ми працюємо певним складом, і кожен з нас зобов’язаний пробігти щонайменше п’ять забігів, а краще — всі сім. Ми — частина команди RunCzech і відповідаємо за те, які враження залишаться у бігунів, які приїхали на ці старти.

Чеською ми vodiči — провідники. Дуже велика увага приділяється новачкам в бігу. Саме їх ми повинні правильно провести по дистанції і зробити так, щоб біг для них не став стражданням, а в пам’яті від забігів залишився тільки позитив.

На результат 4 години і 4 години 15 хвилин на Празькому марафоні завжди біжить по три пейсмейкери, щоб увага і підтримка дісталися максимальній кількості бігунів-початківців. Адже саме це найпопулярніший час для першого марафону.

Роботи у пейсмейкерів, які біжать в більш низькому темпі, куди більше, ніж у швидких.

Тут треба і розповісти щось цікаве в процесі, і допомогти порадою, вмовити потерпіти чи навпаки пригальмувати, подати воду на пунктах гідратації в спеку і не забути про губки. При цьому в жодному разі не перевищити темп ні в який з моментів, оскільки для новачків це особливо критично.

Під час бігу на швидший результат часто навіть розмовляти ніхто не хоче. У досвідчених спортсменів вже і свій план харчування, і свої методи налаштування на роботу. Потрібно просто тримати правильний темп, не відволікаючись на розмови.

В нашій команді RunCzech Pacemaker Team люблять біг всією душею і прийшли в пейсмейкерство, щоб поділитися своєю любов’ю і досвідом. Я зустріла тут однодумців.

Плинності в команді немає, склад з року в рік змінюється не сильно. Нас впізнають від забігу до забігу, і дехто при виборі мети на старт вже вибирає за тим, з ким хотів би бігти.

Мені дуже подобається бути частиною цієї команди. Я знайшла людей, які ставляться до цього заняття так само, як і я, ми з ними на одній хвилі і займаємося улюбленою справою.

Для себе я знайду купу інших забігів, які можу пробігти на результат, в чеському календарі їх вистачає. Але що стосується серії Runczech — на цих забігах просто класно бути з року в рік, усвідомлювати себе частиною цих свят, спостерігати, як біжить еліта, та ще при цьому мати можливість допомогти іншим. Я отримую багато позитивної енергії в процесі і опісля, дуже багато!

Празький напівмарафон відкриває біговий сезон для багатьох. Натовпи людей заряджаються бігом в перші вихідні квітня і на цьому заряді проводять активно весну і літо, може, і на осінь вистачає.

Я навіть почала розуміти людей, які бігають цей напівмарафон щороку просто так, для настрою, навіть якщо вони не готові поліпшувати свій результат. Зовсім не заради медальки на фініші, а заради цієї особливої енергії і насолоди від міста, що біжить.

Вести празький напівмарафон з прапорцем особливо хвилююче і почесно. Марафон, звісно, поза конкуренцією, але напівмарафон ми відкриваємо весь сезон, презентуємо себе, пробуємо нову форму, нові кросівки і задаємо настрій всьому сезону! З напівмарафону багато хто нас запам’ятовує і буде вже на наступних забігах вирішувати, бігти з нами чи ні.

Марафон — це, без сумніву, головний старт серії.

Людей, здатних добре провести на час саме марафон, не так і багато. Потрібна повноцінна підготовка, марафонська дистанція помилок в підготовці не пробачає.

І навіть якщо ти зовсім недавно восени біг швидкий марафон і показав суперкрутий результат, то це ще не означає, що навесні ти зможеш пробігти цілий марафон з прапорцем за спиною, нехай і на більш спокійний час. Без підготовки ніяк.

У празькому марафоні бере участь все місто. Це і система громадського транспорту, яка готова повністю змінити графік руху трамваїв, і величезна кількість працівників швидкої допомоги, і закритий для туристів Карлів міст, який тільки в цей день належить бігунам і нікому більше. А ще це люди, які виходять з плакатами на трасу в будь-яку погоду.

Я так люблю момент, коли ми на 13-му кілометрі біжимо Паризькою вулицею на Староміську площу і пробігаємо під вигуки натовпу увесь центр. До того моменту ми вже біжимо понад годину, ноги пристосувалися до бігу, але ніхто ще сильно не втомився.

Реакція вболівальників на нас, пейсмейкерів, завжди більш бурхлива, ніж на одиночних бігунів. Більше того, я завжди уболівальникам відповідаю, намагаюся їх ще більше завести. Кожен раз в цій частині траси у мене мурашки по шкірі і ендорфіновий приплив.

Більш-менш багатолюдний відрізок з уболівальниками і цікавими вулицями тягнеться до 20-го кілометра. Потім радісна відмітка напівмарафону, розворот і вітання зустрічному потоку. І ось десь до 24-го кілометра декому в групі стає тяжко. Тут дуже потрібно розговорити натовп, відвернути від невтішних думок, підтримати.

Ну, а далі, як не дивно, йде найбільш «сумна» частина траси марафону. Вона прекрасна для тих, хто біжить на особистий рекорд. Там дуже рівний широкий асфальт, багато місця для кожного. Нічого іншого в цей момент і не треба вже. Ставай роботом, перебирай ногами і біжи.

З цього моменту єдине, що я відпрацьовую на максимум — це пункти харчування. Я роздаю всім воду і все частіше вручаю в руки ізотоніки, бо самою лише водою не обійдешся і потрібні солі, а багато хто про це забуває. І, найголовніше, кожен раз беру по 5-6 губок і під час бігу теж роздаю. Якщо до цього всі радісно підбігали до столів з губками, то зараз у багатьох вже не вистачає на це сил і концентрації уваги. У мене ж пріоритети — жінки і люди старшого віку. Губки в першу чергу даю їм, а потім вже великим хлопцям.

Звичайно, на кожному забігу, який я повинна вести, у мене є план. Але ніколи не знаєш, як воно піде. Ми не роботи.

Так, ідеально рівний темп тримати нескладно. Але навколо люди, і важливо робити це не самій, а з ними. Я часто «прислухаюся» до настрою бігунів довкола і дещо коректую темп так, щоб зі мною до фінішу добігло якомога більше людей.

Я придумала один прийом, який часто працює. Поділюся секретом. Біжить людина і раптом починає сповільнюватися. Біжить на максимум, але в якийсь момент у неї настає криза.

Вона добре готова, вона може бігти на цей час (часто за непрямими ознаками це нескладно визначити), і це нормально, що у неї криза. Ніхто не застрахований від кризи на 17-му кілометрі напівмарафону або на 35-му кілометрі марафону, на яких вирішується все.

Найчастіше бігунові дуже важко і здається, що «все, здаюся», треба мало не сходити з дистанції. Він, може, й не здогадується про те, що цю кризу відчувають всі. Так, і я теж! Просто треба вміти це перетерпіти. Я часто ловлю людей у ці хвилини кризи.

Прийом полягає в тому, щоб трохи підбадьорити людину і трохи сповільнитися поруч з нею. Ти говориш йому: «Біжи поруч зі мною, нога в ногу, не відставай». І сама в цей час трохи скидаю швидкість і стаю поруч. Головне, щоб бігунові здавалося, ніби він спершу уповільнився, а потім сам зміг наздогнати тебе.

І в момент, коли ви стали поруч, він більше вірить в себе, вірить тобі і починає працювати в твоєму темпі. Найчастіше відбувається диво: людина оживає, потроху її темп повертається назад на робочий, і вона навіть прискорюється на фініші!

У цей момент важливо випромінювати позитив і дивитися в очі. Контакт дуже важливий. Часто треба чимось відволікти, але без позитивних гучних промов. Просто контакт і погляд підтримки.

Звісно, це не на 100% працює, бо криза може бути не тимчасовою, не в голові, а просто бігун не готовий на цей час. Тоді я нічим не допоможу. Але вже кілька разів я особисто спостерігала моменти такого «воскресіння». Як же це приємно, і як же радієш на фініші результатам цих людей!

Під час бігу іноді здається, що підтримка не особливо потрібна, і сил реагувати на неї вже немає. Але підсвідомо ми все одно добре її сприймаємо. І нехай не можемо відреагувати чи подякувати, але мозок чує приємні слова, і все це впливає на стан і результат.

Наша команда RunCzech Pacemaker Team вже екіпірована на цей біговий сезон, щосили тренується і готова на кожному зі стартів серії надати вам цю підтримку!