Пробіг під каштанами: 5 мотивуючих історій бігунів

Побіжне опитування показує, що саме з пробігу Хрещатиком багато хто всерйоз починає захоплюватися бігом. Історії цього захоплення цікаві і не схожі одна на одну.

Ми поговорили з п’ятьма київськими бігунами, які починали з «Каштанів» і чистої цікавості. Кожен із них розповів про свій перший Пробіг, мотивацію, перемогу над собою та особисті досягнення.

Олександр Степанчук
32 роки, директор IT-департаменту
Найкращий час на 5 км: 19:57.

Вперше брав участь на «Пробігу під каштанами» років п’ятнадцять тому, коли навчався у школі. Тоді я ще жив у Фастові — на той момент надзвичайно злочинне місто з бійками та пограбуваннями. Тож я в дитинстві добре «загартувався» — бігати доводилося багато, іноді з перешкодами.

На «Пробіг під каштанами» потрапив на запрошення знайомої: з’їздив до Києва, прибіг швидко, десь у першій десятці. А п’ятьом найшвидшим давали круті призи: CD-плеєр, відеомагнітофон тощо. Мене це дуже мотивувало: хотів натренуватися та потрапити до цих ТОП-5. Мотивація зросла у кілька разів, коли я по телевізору побачив трансляцію з Київського марафону. Я відразу захотів теж бігати марафони, як усі ці кенійці з телевізора. Бути не таким, як усі, витримуючи серйозні випробування.

Почав готуватися до марафону самостійно: все літо бігав, збільшуючи кілометраж. Але потім якось закинув. Наступні 15 років про біг і не згадував: робив кар’єру, займався сім’єю. Набрав 115 кг ваги.

І тут знову почув про «Пробіг під каштанами». Зареєструвався, пробіг (звичайно, не так легко, як у дитинстві). За рік я знову брав участь, але найголовніше — згадав дитячу мрію пробігти марафон. Коли думав про це, щось горіло всередині! Наперед зареєструвався на Берлінський марафон і почав готуватися. Кинув пити (і дуже схуд), знайшов тренера.

З того моменту минуло півтора роки. Я пробіг два марафони та кілька напівмарафонів (скільки — не рахував). Готуюсь до третього, він пройде у жовтні. А футболку з пришпиленим номером — з тих перших своїх «Каштанів», я зберігаю досі.

Вікторія Міончинська
28 років
Найкращий час на 5 км: 23:52.

Торік вирішила пробігти Хрещатиком. Мотивація була простою — зрозуміти, чи сподобається мені біг чи ні, отримати новий досвід. Крім того, компанія Amway, у якій я працюю, тоді почала брати участь у благодійності в рамках Пробігу, і мені теж хотілося стати частиною всього цього.

Готувалася до старту два тижні. Тоді (та й зараз теж) я захоплювалася футболом, гімнастикою, тож загальна фізична підготовка вже була. Це допомогло мені досить легко пробігти перші у житті 5 км. Якщо коротко описувати враження після фінішу дуже сподобалося. На дистанцію у мене пішло 35 хвилин. Це, звісно, такий собі результат, але дуже порадувало, що бігла легко і в своєму темпі.

Далі тільки стояло питання, де займатися і з ким. Тож згодом знайшла біговий клуб та тренера. Тепер бігаю кілька разів на тиждень — готуюся до півмарафону у Будапешті, який пройде у вересні.

Вікторія Оксенюк
25 років, секретар
Найкращий час на 5 км: 23:58.

Мій перший «Пробіг під каштанами» був 2011-го. Запам’яталася атмосфера великого свята: дуже багато людей, музика, чудовий Київ. Я тоді зовсім не займалася бігом і приїхала на Майдан підтримати свого хлопця (тепер уже чоловіка). Він стартував разом із спортсменами, які бігли першими.

І ось коли я побачила, що мій хлопець побіг разом із спортсменами, мені так захотілося спробувати, що я не витримала та побігла разом із аматорами! Кросівок на мені не було, і я бігла в шльопках, а назад уже босоніж.

Це було так чудово! Ніколи не забуду. Тоді й зрозуміла, що хочу бігати регулярно. З того часу постійно беру участь у забігах, пробігла кілька напівмарафонів, а цього року у Харкові пробігла свій перший марафон!

Дмитро Молчанов
25 років, юрист
Найкращий час на 5 км: 18:49.

Минулого року на «Пробігу під каштанами» я подолав свої перші 5 км. До цього найдовшою дистанцією у житті були 2 км на уроках фізкультури. Все почалося зі знайомства з людиною, яка багато розповідала про бігові змагання, марафонців, техніку бігу і все таке. Мене це надихало, і я захотів перевірити себе — хай і на п’яти кілометрах (тоді ця дистанція здавалася величезною). Тому зареєструвався на «Пробіг під каштанами». Підготовки на той момент не було зовсім.

Як і всі новачки, біг із навушниками та спеціально підготовленою музикою для бігу. Перші два кілометри все йшло добре, були сили і кураж, але з третього пішло важкувато, а на четвертому я зовсім знітився. У навушниках грає щось швидке, а сам повзу, як черепаха. Тоді я став подумки себе під’юджувати: “Давай! Ти можеш! Зберися ганчірко!”. Це ненадовго допомогло.

Тут же вибіг назад на Хрещатик — там усмішки людей, підбадьорливі крики — це все подіяло як допінг! І ноги просто самі несли мене до фінішу! Після фінішу був страшенно гордий, що зміг подолати себе. Відразу захотілося дізнатися, на що я ще здатний, яку дистанцію зможу пробігти. Так почав бігати регулярно — восени біжу перший марафон.

Думаю, найважче в бігові — це вийти зі своєї зони комфорту. Щоб зашнурувати кросівки і пробігти навіть 1 км, потрібна сила волі. Але стає набагато простіше побороти себе, якщо бігаєш не сам — спільнота допомагає тобі змінитися.

Константин Божко
36 років, підприємець
Найкращий час на 5 км: 17:47.

Перші мої «каштани» сталися у 2008 році, через 2 місяці після того, як почав бігати. Я випадково дізнався про цей пробіг по ТБ і вирішив спробувати. Я хотів зрозуміти наскільки добре готовий, порівняти себе з лідерами цього забігу.

На пробігу було приблизно 2500 людей, рекордна кількість учасників на той час (для порівняння, минулого року — понад 12 тисяч). Я одягнув футболку, а на неї майку — вирішив, що так одягаються сильні бігуни і це додасть впевненості. До ЦУМу біг швидко, потім стало важче, в районі Льва Толстого побачив лідерів, які поверталися на фініш. Час першого був 13:24, а я пробіг за 21:02 і засмутився через дві «зайві» секунди.

З цього розпочалася підготовка до подальших стартів. Через 2 місяці був перший напівмарафон, потім марафон, ультрамарафон. Але це вже зовсім інша історія.

Фотографії: Діма Коваленко.

Ще бігових історій?