Чим вам загрожують стосунки з людиною, яка захоплюється бігом

Отже, любити бігуна — це:

Чути з його вуст «Кохана, я купив нам квитки в Париж цієї весни… Так, там марафон, але жити ми будемо окремо від усіх моїх бігових друзів. Ну, тобто в іншій кімнаті».

І не прибити його на місці.

Вибирати з ним (з нею) купу непотрібної вам екіпіровки або нові кросівки просто за компанію — в надії, що коли-небудь ви теж почнете бігати.

Їхати разом в якусь глушину у вихідний з самого ранку, щоб побачити його кілька разів за три години бігового старту в болоті, і помахати йому рукою. А, може, це був не він?

Змиритися з тим, що він/вона може взути кросівки навіть в ресторан. Чи на власне весілля.

Не питати, чи біжить Динамо, яке місце він зайняв і хто такий Еліуд Кіпчоґе.

Разом дуситися курячою грудиною, яйцями і рибою під час передмарафонської білкової дієти. А ще брати гречку в подорожі.

Згадати школу, уроки образотворчого мистецтва — і намалювати плакат підтримки.

Коли він пробігає 5 кілометрів до магазину і назад, щоб принести твої улюблені тістечка.

Спотикатися об десять пар його кросівок і згадувати нечистого, зводячи очі до неба. Щодня.

Миритися з велосипедом в коридорі. Брудними трейловимі кросівками. Вічним голодом бігуна. Іноді — з усім одразу.

Іноді дарувати якусь дивну штукенцію з його вішлиста типу пульсометра, рюкзака для гірського бігу або сертифіката на повне обстеження організму. Бачити щиру радість на його обличчі.

https://giphy.com/gifs/from-gift-joyous-YP7Bf9rX7u0rm

Пишатися ним, попри все.