Історія бігового взуття: від туфель для пересіченої місцевості до взуття для космонавтів

Історія бігового взуття — це історія індустрії спортивного взуття. Багато з популярних сьогодні дизайнерських рішень та технологій були спочатку розроблені для бігунів.

Надлегке технологічне взуття, вбудовані мікрокомп’ютери, футуристичні дизайни та підошви, що створюють відчуття ходіння по хмарах, цим всім ми зобов’язані саме біговим кросівкам. Вони стали одночасно локомотивом прогресу для інших індустрій і дзеркалом, що відображає розвиток спорту, культури та моди.

Бігове взуття до кросівок: в чому бігали в кінці 19-го — початку 20-го століття

Задовго до того, як на ринку з’явилося спеціалізоване взуття мало не для всіх спортивних дисциплін, навіть найспецифічніших, у світі налічувалося всього кілька видів спортивного екіпірування. Так склалося історично, що бігове взуття опинилося в цьому переліку.

Як стверджують історики, шиповані туфлі для бігу були винайдені 1852 року.

Нечисленні зразки перших бігових туфель збереглися в одному з музеїв британського Нортгемптона і датуються орієнтовно серединою 19-го століття.

Візуально і технологічно вони мали мало спільного із сучасним біговим взуттям і більше нагадували класичні костюмні туфлі, але з шипованою підошвою. Як правило, вони призначалися для бігу по пересіченій місцевості. Ціна за пару таких туфель становила близько 6 доларів. Середній дохід сім’ї на той момент був близько 11 доларів на тиждень.

Одним з піонерів у виробництві взуття для професійного спорту вважається компанія J. W. Foster and Sons (сьогодні відома як Reebok), заснована в 1890-му році.

На початку 20-го століття вона прославилася тим, що розробила шкіряні спринтерські шиповки для Гарольда Абрахамса, який у 1924 році взяв олімпійське золото за перемогу в забігу на 100-метрову дистанцію. До речі, саме його образ надихнув свого часу творців фільму «Вогняні колісниці» (Chariots of Fire).

Впродовж 19-го і початку 20-го століття спортивне і бігове взуття зокрема розвивалося у двох напрямках, які умовно поділили його на професійно-атлетичне і повсякденно-аматорське, для спортивних розваг.

Біг тоді не був поширений як розвага або активність для підтримки фізичної форми, тому бігове взуття довго було представлене лише у вигляді змагальних шиповок. Основний напрямок їх розвитку був пов’язаний зі зменшенням ваги і вдосконаленням шипів. Конструкція залишалася максимально традиційною.

Водночас, взуття для спортивних ігор (крикет, теніс, бадмінтон та інші види спорту) ставало все більш зручним для повсякденного використання і поступово дешевшало завдяки новим технологіям роботи з гумою.

Наприклад, у 1860-х роках було дуже популярне взуття для крикету з тканинним верхом і шнуруванням, яке з часом було адаптоване для повсякденного носіння. Його долю повторили туфлі для тенісу, а також кеди для баскетболу і занять фізкультурою, які найчастіше поєднували в собі парусиновий верх і вулканізовану гумову підошву. Їхнє поширення і популяризація після Першої світової війни стали поштовхом для розвитку всієї індустрії загалом.

Останньою важливою подією епохи можна вважати винахід Адольфом Дасслером в 1925 перших шиповок для спринтерських забігів і стрибків в довжину з амортизаційним прошарком.

60-70-ті роки: початок великих змін

Друга половина 20-го століття принесла в світ бігових кросівок кілька десятків важливих інновацій, які вплинули на розвиток всієї індустрії спортивного взуття.

У 60-70-ті роки значних змін зазнали і технологічна «начинка», і дизайн, і культурна роль бігового взуття в світовому масштабі.

Ось кілька ключових для тієї епохи культурних тенденцій:

• активне освоєння космосу і розвиток пов’язаних з цим технологій (наприклад, перші штучні супутники)
• вдосконалення транзисторів, тотальна комп’ютеризація та розробка мобільних пристроїв (кишенькові програвачі типу Walkmen, мобільні телефони тощо)
• синтезування нових матеріалів та речовин для виробництва товарів масового споживання (кевлар, скловолокно, нові варіанти пінних полімерів)
• зростання популярності забігів на довгі дистанції і початок бігового буму після Олімпійських Ігор в Мюнхені 1972-го року.

Отже, 60-ті починаються відразу з двох важливих подій — старту першого в історії масового виробництва бігових кросівок (New Balance Trickster), а також презентації першого науково протестованого бігового взуття вагою всього 96 грамів від New Balance.

З початку 60-х до кінця 70-х, тобто менше, ніж за 20 років, утворюється новий ринок, що складається з бігунів-аматорів, які займаються бігом на непрофесійному рівні.

Ця глобальна зміна в світі бігового взуття стала відповіддю на тотальну моду на джогінг (біг підтюпцем) в США і послужила поштовхом для технологічного розвитку галузі (поява нових матеріалів верху і підошви, систем амортизації, контролю пронації тощо).

Важливу роль у формуванні сучасного вигляду масово доступних бігових кросівок у той період відіграли японський бренд Onitsuka Tiger і компанія Blue Ribbon Sports, відома сьогодні як Nike.

Остання встигла за екстремально короткий термін вирости з дистриб’юторської фірми в справжню продуктову компанію і представила за менш ніж 10 років (з 1972 по 1979) кілька революційних розробок. Серед них:

• Легкі тренувальні кросівки Nike Cortez з м’яким шкіряним верхом, в міру м’якою пінною підошвою і нехарактерним для того часу «ялинковим» протектором.

Спочатку розроблена під егідою Onitsuka Tiger модель полюбилася не тільки професійним і напівпрофесійним бігунам. Її елегантний силует припав до смаку любителям спорту і студентам-бігунам, які продовжили носити кросівки і за межами стадіонів та спортивних майданчиків. До речі, жіноча версія моделі — Senorita Cortez стала однією з перших в історії, розроблених спеціально для жінок.

• Тренувальні і змагальні кросівки з полімерним «вафельним» протектором (Nike Waffle Trainer і Nike Waffle Racer), які склали конкуренцію звичним шиповкам і жорстким розминочним кедам.

• Nike Air Tailwind, перші в історії кросівки з повітряною капсулою в підошві. Автором революційної розробки став Френк Руді, колишній інженер NASA, який додав трохи «космічних» технологій у світ бігового взуття.

Ще один важливий фактор подальшого розвитку індустрії — винахід нейлонового полотна, яке стало масово використовуватися у виробництві кросівок до початку 70-х років. Нейлон дозволив полегшити кросівки і підвищити їх гнучкість без ризику деформації, яка була неминуча в кросівках з тонкої шкіри кенгуру.

Початок 70-х: популяризація бігового взуття та поступова зміна їх культурного статусу

З погляду «культурного» розвитку біговому взуттю випала не найлегша доля. Протягом багатьох років воно традиційно асоціювалося з «білими людьми», представниками забезпеченого середнього класу, які займалися спортом для розваг. Це сильно обмежувало його поширення серед робітничого класу та молодіжних субкультур, де переважали темношкірі та латиноамериканці.

До того ж, до кінця 70-х кросівки для бігу, витримані здебільшого в нейтральних біло-сіро-синіх відтінках, вважалися «нудними» і не мали ваги з погляду моди: в цей час набагато більшим попитом серед не-спортсменів могли похвалитися тенісні та баскетбольні моделі.

Суттєві зміни відбулися на початку 70-х, коли реклама спортивного взуття почала робити відсилки до модних образів, не обмежуючись аргументами на користь суто спортивних досягнень.

Завдяки цьому бігові кросівки стали все частіше з’являтися за межами спортивних майданчиків та стадіонів. Підтвердженням «прийняття» бігових кросівок в умовах міста і повсякденного гардеробу можуть служити фільми того часу: в кадрі можна часто помітити персонажів в напівофіційних костюмах і кросівках, або навіть жінок у строгих спідницях, шубах і класичних білих Reebok Classic Leather на ногах (чудовий приклад — головна героїня фільму «Ділова жінка»).

Паралельно з цим відбувалося поступове впровадження бігових кросівок у субкультурне середовище. Наприклад, на деяких вуличних кадрах того часу (зокрема, на зйомках нью-йоркського фотографа Марти Купер) можна побачити вуличних художників, бібоїв (брейкданс-танцюристи) і хіп-хоп музикантів не тільки в баскетбольних, але й у класичних бігових “найках”.

Друга половина 80-х — кінець 90-х років: технологічний прорив і формування нового образу бігового взуття

Зробивши потужний ривок у 60-х, індустрія бігових кросівок продовжила стрімко розвиватися у 80-х. Це десятиліття стало одним із найперших в історії бігового взуття завдяки кільком десяткам революційних розробок. Причому, революційних настільки, що багато з них використовується досі — як для професійного екіпірування, так і для простого повсякденного взуття.

Усі ключові технологічні новинки цього періоду можна умовно поділити на кілька груп.

Використання складних амортизаційних систем

У середині 70-х Brooks почали активно використовувати EVA (етил-вініл-ацетат) як основний амортизаційний матеріал для підошв, і з часом більшість спортивних брендів наслідували їх приклад.

Але вже ближче до початку 80-х Nike задали новий напрямок для розвитку ринку, випустивши в 1979 році кросівки з повітряною подушкою Air Max. Протягом наступних 10 років усі провідні спортивні компанії представили власні альтернативи цій революційній розробці.

• Asics Gel, гелева амортизація від Onitsuka Tiger, вперше використана в Asics GT-II 1986 року

• Reebok Energy Return System (ERS) 1988 року, а також її технологічне «продовження» в Reebok Hexalite з ударопоглинаючими шестикутними осередками

• New Balance ABZORB та ENCAP, технології з комбінованим використанням матеріалів різної щільності та пружності, які були представлені компанією в 80-90-х роках

• KangaRoos Dynacoil, технологія поглинання ударів і повернення енергії, яка в 1986 році була представлена ​​після дворічних розробок спільно з інженерами NASA

Тестування альтернативних способів фіксації

До кінця 70-х виробники спортивного взуття використовували найтрадиційніші способи фіксації верху, задіявши тільки класичне шнурування. На початку 80-х ситуація поступово почала змінюватися: змінилося не тільки розташування завушин і шнурувальних панелей, але і сама суть системи фіксації кросівок. Щоб зрозуміти, наскільки сміливими виявилися дизайнери та інженери 80-х, погляньте на список найцікавіших їхніх рішень:

• поперечні ремінці для фіксації м’якого верху в Nike Sock Racer 1986 року

Пізніше Nike ще не раз поверталися до свого революційного архівного силуету, і одне з кращих тому підтверджень — Nike Sock Dart, представлені в 2004 році. Варто зазначити окремо, що відмова від шнурівки в принципі — ідея Vans, яку бренд реалізував у кедах Slip-on у 1976 році.

• повітряні камери з можливістю підкачування для щільної фіксації верху в моделях Reebok Pump

Технологія дебютувала в рамках баскетбольної лінійки бренду в 1989 році, але потім успішно перекочувала в моделі для тренувань та бігу. Подібні моделі виготовляють і сьогодні, але найчастіше як данина багатій спадщині бренду.

• система дискового шнурування Puma Disc

На відміну від традиційних моделей, кросівки з «диском» були оснащені не звичайними шнурівками, а тонкими металевими або полімерними «тросиками», які затягували верх за допомогою особливого «дискового» механізму.

Ця унікальна розробка вперше була представлена ​​в 1991 році разом з біговими кросівками Puma Disc Blaze. Пізніше бренд використав технологію в моделях для інших видів спорту, але все ж зв’язок Puma Disc з бігом залишився міцнішим за всіх інших. Через роки механізм був удосконалений і трансформувався спочатку в Puma Autodisc, пізніше в Puma Fi.

Додатковий екзоскелет для зовнішньої підтримки в Nike Huarache

Класичні Nike Huarache стали одними з перших кросівок з полімерним екзоскелетом, що забезпечує додаткову стабільність підтримки стопи. Спочатку розроблені для бігунів, Nike Huarache дали початок цілому сімейству моделей, які протягом багатьох років користувалися популярністю поміж атлетів з різних видів спорту.

Дизайнери Nike не обмежилися моделлю Huarache у своїх експериментах щодо екзоскелету: в 1999 році бренд випустив силует Nike Kukini з еластичним екзоскелетом, під яким був прихований м’який і легкий текстиль.

Впровадження електронних елементів у кросівки

Глобальний тренд на комп’ютеризацію, який охопив людство в 80-ті, знайшов своє відображення і в індустрії спортивного екіпірування. І знову вектор розвитку був заданий біговими кросівками. У 1984 та 1985 році два головні європейські спортивні бренди представили свої варіанти «комп’ютеризованих» кросівок.

Мова йде про Adidas Micropacer з примітивним фітнес-трекером в язичку, а також Puma RS Computer Shoe зі вбудованим міні-комп’ютером і роз’ємом для синхронізації з Apple IIE, Commodore 64 і IBM.

Ускладнення крою та комбінацій матеріалів

Досліджуючи історію спортивного взуття та ключові силуети кожного з десятиліть, ви легко простежите одну основну тенденцію — постійне ускладнення.

Якщо б кожне з десятиліть потрібно було описати декількома словами, то 70-ті — це мінімалізм, візуальна легкість і стримана елегантність, 80-ті — легка агресивність і претензійність, а 90-ті — масивність, орієтування на технології та яскраво виражений футуризм.

Епоха 90-х стала часом торжестування максимально складних конструкцій, і бігового взуття це стосується ледь не в першу чергу. Це можна пояснити кількома причинами:

• великий вибір нових синтетичних матеріалів і простір для експериментів з їхнім комбінуванням
• проведення нових досліджень людського тіла та його рухів, а також використання їх результатів для розробки спортивного взуття
• глобальний тренд на максималізм і нагромадження деталей.

Початок циклічного повторення минулих трендів і роль бігових кросівок у формуванні тенденцій 21-го століття

На початку нового століття біговим кросівкам дісталася особливо значуща роль: вони стали своєрідними законодавцями трендів, причому, як технологічних, так і модних. Протягом перших двох десятиліть бігові кросівки сформували чи втримали кілька основних світових тенденцій.

Запровадження систем електронного трекінгу (з 2006) та розробка нових способів автоматичного шнурування

Розробки в цьому напрямку почалися ще в середині 80-х, але з кінця нульових вони увійшли в нову активну фазу. Переломним моментом у комп’ютеризації кросівок у 21 столітті вважається реліз кросівок із системою трекінгу та синхронізації зі смартфоном Nike+, яку бренд розробив спільно з Apple.

Протягом наступних кількох років подібні системи були розроблені компаніями Under Armour і Xiaomi, а також кількома незалежними компаніями. На сьогодні бігове взуття — один із найпоширеніших і активно вдосконалюваних елементів повсякденного гардеробу з «розумною» начинкою. Більше про комп’ютеризацію кросівок можна прочитати тут.

Раціональне споживання та екологічне виробництво (з 2008)

Впродовж останніх десяти років тема виробництва із турботою про екологію стала однією з найбільш обговорюваних і соціально значущих. І до того, як проблему стали наввипередки обговорювати модні ЗМІ, її рішенням всерйоз зайнялися дизайнери бігових кросівок.

Явним проявом цього стали перші моделі бігових кросівок BioMoGo від Brooks з підошвою, що біологічно розкладається. Пізніше їх приклад наслідували Adidas, які з 2015 разом з Parley випускають кросівки з переробленого океанського сміття.

Активно використовується синтетична вторинна сировина і на виробництві Nike: кілька бігових моделей бренду, включаючи Air VaporMax (2017) і Air Max 270 React (2019), не менше ніж на 70% складаються з перероблених матеріалів.

Суцільні конструкції (з 2012)

У 2012 році Nike представили перші бігові кросівки з ціліснотканим верхом Nike Flyknit. Ця технологія задала глобальний тренд на розробку подібних технологій для спортивного взуття абсолютно різного призначення. Сьогодні навряд чи можна назвати хоч один великий бренд зі спортивним взуттям в асортименті, у якого немає як щонайменше однієї моделі з цільнотканим трикотажним верхом.

Використання тривимірного друку (з 2013)

На початку 2010-х New Balance (2013) і Adidas (2015) стали піонерами масового виробництва взуття з «надрукованими» підошвами.

Завдяки їм стало очевидно, який потенціал для виробництва взуття (насамперед спортивного) має технологія 3D-друку. Поки що виробничі можливості для постійного випуску подібних моделей обмежені, що позначається на собівартості та об’ємах тиражів. Тим не менш, мова більше не йде про одиничне виробництво.

Міграція спортивного екіпірування не тільки на вулиці, але і на подіуми (з 2010-х)

Початок 2010-х супроводжується повільною, але стійкою міграцією кросівок зі спортивних майданчиків і вулиць на нове «поле» — модні подіуми. З легкої подачі Фібі Файло (колишній креативний директор Chloé та Céline) кросівки стали частиною модних образів світської публіки.

Спочатку всю увагу було зосереджено на вінтажних баскетбольних і тенісних моделях, але з 2011 року фокус почав зміщуватися на бігові моделі ранніх 80-х, а потім на технологічні моделі епохи 90-х.

Спочатку бренди адаптували під себе існуючі моделі, але з приходом тренду на 90-ті і так звані «dad shoes» («ugly shoes») модні будинки (Valentino, Versace, Balenciaga, Chanel і ін.) і великі гравці мас-маркету (групи Inditex і H&M, зокрема стали розробляти власні моделі в стилі масивних бігових кросівок минулого століття. Слідом за кросівками в світ високої моди протягом трохи менше ніж 10 років поступово перекочували інші елементи традиційного спортивного екіпірування.

Можна сказати, що початок 21-го століття, особливо 2010-ті роки — найсуперечливіша епоха в розвитку бігових кросівок. З одного боку, повертаються тренди минулих десятиліть, з іншого — це час потужного технологічного ривка, який принципово змінює підхід до конструювання та виробництва.

В останньому важливу роль відіграла поява нових амортизаційних матеріалів, здатних замінити EVA для професійного взуття. До них відносяться Nike Lunarlon (2008), потім ті, хто прийшов йому на зміну: Nike React (2017), New Balance Fresh Foam (2014) і Adidas Boost (2013). Більша частина їх використовується в поєднанні з іншими розробками, включаючи модулі для стабільності, а також блоки і капсули різної щільності в різних частинах стопи.

Тут хотілося б сказати «Що ж, ось і все», але ні, не все. По-перше, ця коротка ретроспектива — лише верхівка айсберга під назвою «Історія бігового взуття». А по-друге, щось підказує, що всі її трансформації за останні 100 з лишком років служать лише барвистою прелюдією, а все найцікавіше чекає нас попереду.

Що ще почитати:

• Невже в цьому бігали? Показуємо, як раніше виглядало бігове екіпірування
• Чому біг став таким популярним (виявляється, всі придумали американці, щоб заощадити!)
• Ветерани бігу — про біговий рух тих років, екіпірування і найяскравіші спогади