uaua
Выберите язык:

Цього року Нью-Йоркський марафон припав на 1 листопада і зібрав близько 50 000 бігунів. Щоб допомогти їм перевершити себе, а організаторам — зібрати найбільший у світі марафон, на вулиці вийшли тисячі волонтерів. Ми зібрали історії та враження тих, хто подавав воду, вів за собою інших бігунів, радив, скеровував і знову пояснював.

Читать эту статью на русском

Нам було цікаво, як виглядає закулісний марафон, про що думають і що вражає тих, хто на марафоні завжди поруч і завжди готовий надати допомогу. Чому вони це роблять, наскільки корисним і цікавим є цей життєвий досвід.

Це чотири невеликі розповіді про те, як виглядає Нью-Йоркський марафон очима волонтерів, які допомагали з організацією на різних його ділянках. Можливо, ці історії мотивують вас також допомагати з проведенням змагань у своєму місті.

Денис Марков, 31 рік,
працював волонтером у стартовому містечку, відповідаючи на запитання учасників

Я народився у Києві, більшу частину життя прожив у Москві, останнім часом живу у США. У Нью-Йорку я керую зміною у кілька сотень людей у розподільчому центрі великого інтернет-рітейлера. Бігом захоплююся останні шість років — спробував трохи скинути вагу, і якось затягнуло. Почав із пробіжок вранці, а зараз пробіг з десяток марафонів, фінішував у двох тріатлонах серії Ironman.

Я бігав багато великих міських марафонів, і жоден із них не відбувся б без сотень добровольців. Мені здається, час від часу кожен бігун повинен згадувати про те, що не світ існує для нього, а він для світу.

Також мені було цікаво зазирнути за лаштунки саме цього забігу. Я не великий фанат Нью-Йорка як міста, але два роки тому пробіг цей марафон і зрозумів, що в тій чи іншій формі хочу повернутися. Начебто і не найпростіший маршрут, і дорого, і з логістикою у великому місті безліч різних проблем — а все одно щось сюди невловимо тягне.

По-третє, мені було цікаво подивитися на те, як працює система із суто професійної точки зору, з погляду організації роботи великого колективу людей. Може здатися, що волонтерство стоїть дещо осторонь, бо добровольці не одержують за свою працю грошей.

Насправді, різниця не така велика — як на мене, гроші — це взагалі не фактор. Людину може мотивувати причетність до чогось великого, відчуття успіху, складність та різноманітність завдань, добрий колектив — що завгодно. Але ніхто не прокидається щоранку протягом якого-небудь тривалого періоду часу з думкою «ура, знову на роботу, в кінці місяця зарплата буде!»

Як це бути волонтером на найбільшому марафоні світу 1

Я був маршалом на одному зі стартів. Як відомо, на марафоні в Нью-Йорку бігуни стартують із трьох окремих стартових зон — інакше організувати забіг на 50 тисяч учасників у місцевих умовах не можна. Я був волонтером «синього» стартового містечка.

Моє завдання полягало в тому, щоб відповідати на запитання учасників. З 4:30 до 11:00 ранку я кілька сотень разів розповів про те, де можна залишити сумки з речами, де знаходяться стартові зони, чи є на старті банани, де можна випити кави і звідки в інших бігунів взялися помаранчеві шапки з логотипом одного із спонсорів. Гігантська кількість бігунів хотіла бігти з друзями чи родичами, які волею жереба мали стартувати з інших стартових зон.

Атмосфера постійно змінювалася — у цьому, мабуть, і полягала особливість процесу. Раннній ранок. Волонтери тільки збираються разом. Темно. Сонно. Усі отримують куртки та бейджі з іменами. У наметах, що обігріваються, стоїть величезний термос з кавою, є трішки хліба, джемів, арахісової пасти та інших бутербродних дрібниць. Усі прокидаються.

Потім нас ведуть до наших стартових зон, лідери груп розподіляють обов’язки. Хтось буде розливати воду, хтось — ізотонік, хтось роздавати різного роду їжу.

Далі найцікавіше. Починають прибувати бігуни. Особливість старту полягає в тому, що бігунів привозять на шатлах, і потім на учасників доводиться чекати приблизно від двох до чотирьох годин. Всі дороги перекривають, і дістатися стартового містечка ніяк не можна. Лише потім, приблизно до 10-ї ранку, першу хвилю розводять по стартових зонах і запускають на дистанцію.

Відповідно, бігунів спочатку мало, а часу у бігунів — багато. Ніхто не поспішає, всі ходять колами та досліджують околиці. Рідко хтось запитає, де можна випити чашку кави. Більше турбот на цьому етапі ніхто не має.

Як це бути волонтером на найбільшому марафоні світу
Наше «село» перед стартом

Однак згодом народ прибуває, і невблаганно наближається час першої стартової хвилі. Найсвідоміші починають метушитися. Відчуття старту наростає з кожною секундою. Дедалі більше людей довкола починають кудись поспішати. Питання починають повторюватися, а з якогось моменту взагалі зливаються воєдино.

Тут уже відчуваєш азарт, починає по-доброму «перти». Переймаєшся хвилюванням оточуючих, відчуваєш їх емоції. Стоїш посеред натовпу і вже практично на автоматі направляєш усіх у потрібну сторону, пояснюєш правила старту, орієнтуєш усередині села.

А потім все потихеньку затихає. Стартує перша стартова хвиля, за нею друга, третя. З останньої, четвертої, біжать усі учасники, що залишалися на старті. Стартова зона швидко порожніє. Якоїсь миті розумієш, що ти в порожньому селі. Майже як зранку, тільки тепер набагато світліше і тепліше. І все, дякую всім, всі вільні. Час терміново їхати в центр міста, на фініш, зустрічати там тих, кого нещодавно проводжав на старт.

Діма Молчанов, 26 років,
допомагав на пункті харчування, подавав бігунам воду

Майже рік тому життя закинуло мене до Нью-Йорка і поки не відпускає. Бігом я захоплююся 2 роки — якось випадково пробіг 5 км, потім 10, і понеслося.

На нью-йоркський марафон у мене не було реєстрації, тому я вирішив, що треба допомогти тим, хто має. І у квітні зареєструвався волонтером. Мені було цікаво побачити, як це опинитися по той бік наймасштабнішого і найкрутішого (як його називають) марафону. Як це все працює, як організовано цю «машину».

Як це бути волонтером на найбільшому марафоні світу 5

Під час реєстрації були доступні всі варіанти для волонтерства: на старті, на пунктах харчування та фініші. Дуже тягнуло записатися на фініш, адже хотілося радіти разом із бігунами, коли вони перетинають фінішну пряму. Повісити на шию медальку, привітати їх. Але як бігун я розумів, що «біль» для бігунів — на трасі, де їм потрібна підтримка, тому вибрав пункт харчування на четвертій милі (6 км).

Мій пункт харчування працював з 6:30 до 14:00. До обов’язків входило організація розміщення пунктів розливу води, вибудовування піраміди з паперових склянок з водою, та роздача стаканчиків бігунам. А після марафону — збирання. Про підтримку бігунів як обов’язок згадувати немає сенсу — це за замовчуванням.

На місці я був о 6:25 і робота вже кипіла: дорога перекрита, поліція нас охороняє, волонтери починають розставляти столи, розливати воду та розмішувати ізотонік, встановлювати чіпову доріжку.

Особливо запам’яталося, що під час розливу води велика увага приділялася recycling (тобто переробці сміття): пластик складався окремо, паперові вироби окремо. І весь час була ідеальна чистота.

На моєму пункті маршалом був шкільний тренер фізкультури, який у добровільно-примусовому порядку запрошує своїх учнів волонтерити. Деякі з хлопців, уже закінчивши школу, все одно приходять допомогти своєму тренеру.

Всім волонтерам видали фірмові плащі, щоб захистити одяг від води, гумові рукавички та шапки. О 9:30 у нас уже було все готове, нас зібрав маршал для проведення інструктажу (показували/розповідали, як правильно тримати склянку) і ми стали чекати на бігунів.

Спочатку проїхали бігуни на візках, потім побігли хлопці з Achilles (люди, які просто зачаровують своєю силою волі. Докладніше можна прочитати нижче в розповіді Ксенії), елітні бігуни, а потім уже всі 49 тисяч.

Усього на марафоні було 4 хвилі. І кожна хвиля — наче цунамі. Мій пункт знаходився за 400 метрів від повороту, і коли бігуни вибігають з нього і їх стає все більше і більше, тисячі-тисячі — я щоразу боявся, що просто не вистачить води.

Тримаєш у руці склянку, ловиш погляд бігуна і розумієш, що він біжить до тебе. Ось здавалося, що тут такого: подаєш людині воду, але ні. Щоразу чуєш від нього: “Thank you”.

Як мені здалося, явним трендом марафону було те, що бігуни намагалися максимально ідентифікувати себе. У когось були іменні футболки, хтось писав на номері ім’я, хтось просто чіпляв папірець зі своїм ім’ям. І коли ти вигукуєш чиєсь ім’я – то бачиш подяку в очах та усмішку людини.

Також було багато футболок з написом країни (Франція, Італія, Данія та Норвегія були явними лідерами за кількістю людей, крім США). Кілька моїх друзів бігли цього дня, і кому, як не їм, мені хотілося дати напитися води. Шукати очима знайомі обличчя серед 50 тис бігунів — важко. Але мені таки вдалося привітати знайомого з Києва, з яким я раніше познайомився на чиказькому марафоні. А, побачивши бігуна з написом «Ukraine», — я просто збожеволів! І, звісно, вигукнув «Слава Україні!».

Щодо підтримки загалом — то це як наркотик. Чим більше ти кричиш і підтримуєш — тим більше ти входиш в азарт і тобі хочеться ще. «Go, runners, GO!!!!!», «Doing/looking good!!!», «Keep it up», «Nice job» тощо, а коли взагалі зашкалювало — то «I love you runners».

Знову ж таки, приємно здивувало ставлення бігунів до волонтерів. Слова подяки звучали щохвилини. Дуже багато хто дякував, і згадували, що волонтери це невід’ємна частина марафону.

А після того, як повз пронеслися всі бігуни, ми прибирали тисячі склянок, що валялися на дорозі, потім отримали значок волонтера, і роз’їхалися додому відпочивати.

Анастасія Шкільна, 23 роки,
працювала волонтером на передмарафонському Експо та на пункті харчування

У Нью-Йорку я вже три роки. Навчаюся, працюю і бігаю. 9 місяців тому я захопилася бігом — у житті ніколи не думала, що мені це так сподобається. Хоча бігати в Нью-Йорку для мене дуже природно, те, без чого не можна обійтися (біжиш, щоб встигнути на автобус, поїзд, метро, корабель — у цьому місті неможливо не бігати).

Я вирішила працювати волонтером, оскільки мені завжди хотілося бути частиною якоїсь великої та геніальної події, хотілося побачити весь марафон наживо, відчути всю атмосферу, підтримати, підбадьорити, бути чимось корисною для бігунів.

Як це бути волонтером на найбільшому марафоні світу 7
З тезкою з України, з якою познайомилася на Експо

Один день я працювала на Експо — там, де бігуни отримували свої номери, а наступного дня — на пункті харчування, як і Діма Молчанов. Тому, щоб не повторюватись, розповім про експо. Воно відбувалось в Javits Center – це такий центр, де відбуваються різноманітні виставки, у тому числі й місцеве автошоу. Для того, щоб бути волонтером, потрібно зареєструватися за 3 місяці до марафону, а за тиждень до старту пройти 40-хвилинний скайп-інструктаж.

Коли я прийшла в центр (моя зміна була з 14:00 до 19:30), то пройшла check-in, нам видали наклейки з нашими іменами, та 2 купони по 5 доларів, які можна було обміняти на їжу під час перерви.

Моє завдання було стояти на вході та відповідати на різні запитання відвідувачів, підказувати, де розташоване те чи інше приміщення та просто усміхатися.

Дуже весело було наприкінці зміни. Коли за 15 хвилин до закриття відсіку, в якому потрібно забрати свій bib number, ринув просто величезний потік бігунів. І нам довелося кричати що до закриття 15, 10, 5 хвилин. Коли вже до закриття залишалося 5 хвилин, почався «speed workout» і всі бігли, щоб встигнути забрати свій номер. А ми веселилися, підбадьорюючи бігунів, і кричали: Go-go, harry up, 40 seconds left і т.д.

Загалом волонтерів на експо було десь 300-350 людей. Дуже здивував той факт, що величезна кількість людей похилого віку приходять волонтерити. Один чоловік мені сказав, що він уже протягом 25 років протягом усього марафонського тижня працює волонтером щодня. І таких людей багато.

Після волонтерства ти заряджаєшся енергією та позитивними емоціями. Цього року я була учасником програми 9+1 від NYRR (New York Road Runners), організаторів Нью-Йоркського марафону, що дозволило мені кваліфікуватися на марафон наступного року.

А моя подруга вже зареєструвалася волонтером наступного року. Чекатиме мене на фініші.

Ксенія Сукач, 26 років,
супроводжувала бігуна з обмеженими можливостями

Я виросла в Дніпропетровську, але переїхала до Нью-Йорка, коли здобула спортивну стипендію з волейболу в Binghamton University. Останні 6 років живу у NY. В Україні я була у збірній з пляжного волейболу і була дуже далека від бігу та тим більше марафонів. Думаю, що максимум я могла пробігти, було 5 км :).

Ситуація змінилася у 2012 році, коли я без підготовки пробігла Yonkers Marathon — просто щоб довести собі, що можу. Думала, що це буде мій перший і останній марафон «для галочки», але після цього почалося: з того часу я пробігла 9 марафонів і більше 20 напівмарафонів, Spartan Races, Tough Mudder і т.д. Однак, я не належу до швидких бігунів (мій PR на марафоні — 4:07 і напівмарафоні — 1:52).

Це мій другий рік на NYC Marathon як помічника для спортсменів з обмеженими фізичними можливостями.

Минулого року я вела сліпого бігуна з Арізони до фінішу, і це був його перший марафон. Допомагає таким бігунам міжнародна організація Achilles International (http://www.achillesinternational.org), яка робить все можливе, щоб люди з різними видами інвалідності, які хочуть брати участь у спортивних заходах, отримували такий же життєвий досвід, як і здорові люди.

Як це бути волонтером на найбільшому марафоні світу 8
Сьюзан, Маурісіо і я перед стартом

Спортсменам з Achilles підбирають досвідчених бігунів (потрібно мати досвід кількох марафонів), які будуть вести їх до фінішу. Перший раз я подала заявку, щоб бути волонтером 2 роки тому. Мене тоді надихнула група бігунів, які тренувалися в Central Park: сліпий хлопець біг зі своїми супутниками (guides), і я зрозуміла, що як здорова людина я можу допомогти комусь, хто не в змозі перетнути фінішну лінію сам.

Моє волонтерство почалося о 5 ранку, коли я зустріла Маурісіо — бігуна, якого мені треба було вести, і мою напарницю Сьюзан. У Маурісіо 4 роки тому була дуже серйозна травма мозку і йому практично довелося заново вчитися ходити. Він почав бігати рік тому як фізіотерапію.

Усі бігуни з Achilles перебувають у зеленій стартовій зоні — тобто, у першій хвилі, і наш старт був о 9:50. До моїх обов’язків входило стежити за фізичним станом Маурісіо, допомагати йому підтримувати особистий темп і стежити за тим, щоб він регулярно приймав енергетичні гелі та воду/ізотонік. Всі guides перед марафоном проходять інструктаж з безпеки їхніх підопічних.

Атмосфера на всій дистанції була дуже позитивна, особливо голосно натовп підтримував бігунів Achilles, тому що багато з них незрячі. Всі 26.2 миль було чути “Go Achilles!” і це дуже заряджало та підбадьорювало.

Це був перший марафон мого бігуна і він просто насолоджувався теплом та любов’ю глядачів. Ми кілька разів бачили його сім’ю на дистанції, бачили директора Achilles та кількох моїх знайомих. Перетинаючи фінішну лінію, Мауріс, Сьюзан і я взялися за руки і не могли стриматися, щоб не обійнятися прямо там — це був дуже емоційний день!

На фініші нас зустрічала команда Achilles, усі вітали один одного — була дуже тепла атмосфера, бо Achilles це як одна велика родина. Після фінішу я допомагала Mauricio знайти його родину у фінішній зоні і просто допомагала порадами як правильно відновлюватися.

Я всім рекомендую пробігти NYC Marathon як Achilles guide тому що це дуже вдячна робота і людина, якій ви допоможете добігти до фінішу, ніколи не забуде цього досвіду. До речі, у провідника немає особистого номера (на моєму було написано only valid with #18836), і не було вбудованого чіпа. Але провідники все одно одержують медалі.

Як це бути волонтером на найбільшому марафоні світу 9

Наступного дня я отримала дуже приємний імейл від Маурісіо: він написав, що ми його супергерої, ми завжди будемо жити в його серці і що він ніколи не забуде нас зі Сьюзан. Я намагалася не розплакатись, читаючи цей лист.

Ми домовилися зустрітися цієї суботи на тренуванні Achilles і потім сходити кудись на ланч і поділитися спогадами про минуле.

ІНШІ СТАТТІ ДО ТЕМИ:

РОЗПОВІСТИ ДРУЗЯМ
Підпишіться на розсилку з порадами та статтями про біг

Головна сторінка

как провести межсезонье с пользой
5 Грудень 2021 2263

Тренування Відпочиваємо правильно: як провести міжсезоння з користю, навіть якщо ви втомилися від бігу

Після інтенсивного змагального сезону багато хто задумується: як зробити перерву в бігу, але й не втратити форму при цьому? 

Відпочиваємо правильно: як провести міжсезоння з користю, навіть якщо ви втомилися від бігу
Підпишіться на нашу розсилку.
Ми не спамимо і надсилаємо лише корисне