Завжди буде хтось, хто бігає швидше за вас
Переклад і адаптація статті, в якій йдеться про те, чому вам в жодному разі не варто соромитися «повільного» бігу.
Нагадуємо, що Ногибоги тепер є і в Telegram. Там ми ділимося всім найцікавішим і найкориснішим, що трапляється в інтернеті на тему бігу та здорового способу життя. Це зручно, приєднуйтесь!
Багато бігунів, як новачки, так і досвідчені спортсмени, не наважуються приєднуватися до місцевого бігового клубу чи інтернет-спільноти. На запитання «Чому?» більшість відповідає, що вони соромляться, що так повільно бігають.
«Напевно, я буду найповільнішим на тренуванні» або «Тренер, швидше за все, не захоче займатися з таким повільним, як я» — знайомі думки? Так от — такий негативний самознецінюючий настрій лише заважає розкрити ваш справжній потенціал.
Зміна настрою і самооцінки набагато важливіші, ніж будь-яке тренування.
Сила позитивного мислення
Негативне мислення може стати на заваді розкриття свого потенціалу. Здавалося б — вважати себе повільним точно не нашкодить, але насправді щоразу, коли ви вимовляєте фразу «знаю, я повільно бігаю, але…», ви даєте собі внутрішню установку на те, що ніколи не зможете бігати швидко.
Результати численних досліджень у сфері спортивної психології доводять ефективність позитивного мислення та внутрішнього діалогу. Спортсмени, які тренуються чи змагаються з позитивним настроєм, показують набагато вищі та стабільніші результати, ніж ті, хто виходить на тренування чи змагання налаштувавшись негативно.
Змінювати налаштування потрібно до початку тренування чи змагання. Жодні підбадьорливі промови та психологічні установки перед змаганнями не відшкодують тижнів та місяців самобичування.
Звісно, важко одночасно змінити сприйняття власних можливостей у бізі (та й у житті), тому пропонуємо деякі корисні поради.
Незалежно від швидкості, біг залишається бігом
Невеликий секрет: радість від побитого персонал бесту, якісно проведеного тренування, розчарування від поганих результатів — всі ці почуття однакові у всіх незалежно від швидкості. У цьому й полягає привабливість цього виду спорту.
Немає жодної різниці між бігуном, який вперше «вклався» у 30 хвилин на 5-кілометровій дистанції, та бігуном, який «зробив» її ж за 16 хвилин. Обидва добре попрацювали над досягненням своєї мети та зіткнулися з однаковими труднощами.
Це означає, що ці бігуни схожі один на одного незалежно від швидкості.
Навіть швидкі та досвідчені бігуни часто бояться, що дістануться до фінішу останніми, адже в їхніх знаннях про тренувальний процес теж можуть бути прогалини, їм може не вистачати якісно відпрацьованих тренувань, травм та поганих результатів на змаганнях.
Тому не потрібно випереджати свої питання чи думки про біг фразою «Я повільно бігаю». Хтось ось бігає швидко, але труднощі та страхи в нього абсолютно ті самі, що й у всіх інших бігунів.
Завжди буде хтось, хто бігає швідше за вас
Якщо вас не звати Кененіса Бекеле, Мо Фара або Гален Рапп, швидше за все, завжди буде хтось, хто швидший за вас. Швидкість — поняття відносне.
Ви бігаєте зі швидкістю 8-9 хв/км і соромитеся зараховувати себе до бігунів, тому що дуже багато хто бігає набагато швидше. Відкриємо таємницю: «швидкі» бігуни відчувають те саме.
Наприклад, колишній професійний бігун Райан Уоренбург нещодавно розповідав про те, що не зараховує себе до «елітних бігунів». Райан пробігав 5 км за 13 хвилин 43 секунди — це вже точно заслуговує на статус «еліти». А знаєте який у нього міжнародний рейтинг? Ми — ні, тому що в топ-500 він точно не входить (вибач, Райан).
Чому повільно бігати не соромно
Сподіваємося, ніхто не посперечається з тим, що бігуни найдружніші та найбільш відкриті для спілкування спортсмени. Будь-який нормальний бігун без проблем знизить темп, щоб пробігтися разом з другом.
По-друге, незалежно від швидкості, з якою ви бігаєте, ви все одно крутіші, ніж ті, хто взагалі не бігає. Зовсім небагато людей підтримують свою фізичну активність на рекомендованому рівні (останні дані, які ми змогли знайти, говорять про те, що всього 13% дорослих українців регулярно займаються спортом).
Сподіваюся, що ви зможете переосмислити цю статистику та розповіді «швидких» бігунів, щоб зрозуміти: швидкість — стан душі. Змінивши настрій щодо своєї швидкості та потенціалу, ви будете вражені тими змінами, які відбудуться як у тренувальному, так і у змагальному процесі.
Наступного разу, коли ви захочете приєднатися до бігового клубу, поставити питання знайомому бігуну або зареєструватися на забіг, але почуватиметеся невпевнено через те, що ви «так повільно бігаєте», нагадайте собі, що це не має жодного значення.
