Як я здійснила свою мрію, пробігши марафон Великою Китайською стіною

Рік тому Оксана пробігла по Стіні півмарафон в рамках Great Wall China Halfmarathon і написала про це звіт на НБ. А цього року дівчина вирішила здійснити свою мрію, підкоривши повну дистанцію. Як це бігти по одному з чудес світу, як готуватися до такого змагання і які несподіванки чекають бігунів на трасі?

Передаємо Оксані слово, ось її історія.

Після півмарафону бажання пробігти класичну дистанцію було величезним. У жовтні 2014-го я зареєструвалася в Great Wall Marathon of China і розпочала підготовку. Рішення було нелегким, оскільки це був мій перший марафон.

Близько 30 км дистанції пролягає по Стіні. Інші 12 км — прилеглою місцевістю, але теж зі сходами, спусками та підйомами. На трасі понад 20 тисяч сходинок різної висоти. Ліміт для подолання марафонської дистанції 10 годин.

Щороку до фінішу дістається близько 40% учасників. Рекорд траси було встановлено у 2013 році. Він належить новозеландцю Девіду Ле Лівр’є і становить 6 годин 17 хвилин. Результат цього хлопця на «плоскому» марафоні — 2 години 15 хвилин.

Підготовка

Тренування почалися з середини жовтня і відбувалися здебільшого по рівній місцевості. Також у процес були включені силові елементи та сходи. Окремо варто згадати 3-4-годинні велотренування, які сильно підвищують витривалість.

Зараз я живу в китайському місті Шенчжень, яке розташоване недалеко від Гонконгу. В активний біговий сезон трейлові забіги проводяться тут чи не щовихідних, тому з жовтня до квітня у мене щомісяця був щонайменше один старт на дистанціях від 21 до 28 км. Найдовше тренування у процесі підготовки було 29 км.

Організаційні моменти

Щороку місцем старту є провінція Тяньцзінь. Треба сказати, що знайти нічліг безпосередньо поблизу старту — задоволення недешеве, тому багато хто зупиняється в Пекіні. Так економніше, але потрібно бути готовим до 3,5-годинного трансферу до місця старту.

Траса марафону кругова, із трьома різними кільцями. 2015-го схема руху була трохи змінена у порівнянні з попередніми роками.

Змагання відбувалися на ділянці стін під назвою Джиншанлін (Jinshanlin). Це одна з найвіддаленіших і найменш відреставрованих ділянок стародавньої кам’яної споруди.

Явні ознаки «старості» надавали якогось шарму дистанції: періодично під ногами траплялася бруківка, яку місцями прикрашали уламки стародавньої стіни; ділянки без жодних огорож не давали втрачати концентрацію, а піднявши голову вгору можна було насолодитися розкішними гірськими пейзажами.

На кожному повороті мали стояти волонтери, вказуючи потрібний напрямок руху та роблячи позначки на номерах. Але їхня робота залишала бажати кращого: кілька разів у мене складалося враження, що вони не знають, кого і куди скеровувати, адже траси марафону і напівмарафону перетиналися.

Станції з водою були вздовж усієї траси, з їжею — лише у двох місцях. Меню звичне: сендвічі та фрукти, гелі, ізотоніки.

Забіг

Старт був призначений 1 травня о 6 ранку. Я ночувала поблизу точки збору, тому мій будильник задзвенів о 5-й ранку. Легкий сніданок обійшовся двома енергетичними батончиками, і на старт я вийшла з 300 г води в біговому рюкзаку та гелями в кишенях.

На превеликий подив на вулиці розминалися лише ті, хто ночував неподалік від місця старту, автобусів з Пекіна все ще не було. Лише о 6:30 почали монтувати чіпову систему на старті. До 7:10 прибули автобуси з другою групою атлетів, а о 7:30, із запізненням у півтори годині, марафонці нарешті побігли.

З першої вежі в стіні, за якою розташовувалась полога кам’яниста ділянка, я встигла озирнутися на всі боки і насолодитися краєвидом: вигини стіни чудово проглядалися на фоні гірського масиву.

Незабаром естетику змінив піт, почалися сходи. Їхня специфіка в тому, що висота кожної різна і може доходити до півметра. Кут нахилу деяких сходів був настільки крутий (доходив часом до 60 градусів), що для більш ефективного просування доводилося буквально дертися, спираючись на руки. Окремою підступністю відзначилися вузькі та круті спуски у вежах.

Ближче до середини дистанції трохи незручностей завдавали туристи, які відвідували стіну. Якщо на широких ділянках оббігти натовп не було жодних проблем, то на деяких вузьких переходах можна було застрягнути секунд на 30.

На самому початку я пропустила поворот сходження зі стіни, але встигла вчасно схаменутися і повернула назад. Як показав годинник, я намотала один зайвий кілометр. Крім мене, тих, хто заблукав на дистанції, було чимало.

До 30-го км почувалася чудово, підживлюючись щогодини гелями і доливаючи води в рюкзак. Все хотіла вхопити банан у стартово-фінішній зоні, але не судилося. Їх я не побачила і на фініші.

Після 30 км далася взнаки втома. Деякі короткі сходи та підйоми, на які я раніше забігала, доводилося підкорювати пішки. Взагалі, за суб’єктивними відчуттями, співвідношення біг-карабкання-ходьба у цьому старті витримано у приблизно рівних пропорціях. Можливо, бігу було навіть менше.

На останніх 8 км пішов дощ. Вітер під час бігу на відкритих ділянках чудово піддував, і в біговій майці було прохолодно.

У психологічному плані від бігу по колах втоми не відчувалося. Навіть навпаки, коли біжиш нове коло, готуєш себе до вже відомих крутих сходів та різких спусків. Чудово допомагали один одному і самі учасники, підбадьорюючи: well done, great job, keep going

На дистанції наздогнала кількох чоловіків, один із яких сказав після фінішу: «Я намагався тебе наздогнати, але ти «летіла» (в оригіналі — I was trying to catch you, but you was flying). Ну, щодо «летіла», як мені здається, він погарячкував. На останніх кілометрах я відчувала, що швидкість впала, але продовжувала подумки штовхати себе. «Сила маленьких кроків» наприкінці дистанції працювала чудово.

Останні 2,5 км дистанції складалися з підйому сходами до вежі та зворотного спуску вниз.

Піднімаючись вгору, я зустріла лідерів чоловічого марафону. Так я зрозуміла, що біжу 4-ю у загальному заліку.

“Ну, і прекрасно!” — подумала я, усміхнулася, і продовжила карабкання вгору. Спускаючись фінішною прямою, всередині все співало і танцювало. Останній кілометр пробігла із легким прискоренням. І ось вона — фінішна лінія: 7 годин 17 хвилин 40 секунд. 4 місце в абсолюті та перше — у жіночому заліку.

Рекорди на Great Wall Marathon не встановлюють, тут рельєф дуже складний: загальний набір/спад висоти становив 3160/3130 м.

Після фінішу прокинувся дикий апетит і відчувся холод. Ранкові +22 С, змінилися на дощові та вітряні +14 С. Але це вже було не важливо. Марафон зроблено!

Емоції

Great Wall Marathon of China можна зарахувати швидше до пригодницьких перегонів або клаймбатлону. Це випробування для відчайдушних шибеників. Популярність старту невисока, кількість міжнародних учасників цього року на всіх дистанціях була приблизно 400 осіб.

Організація, м’яко кажучи, залишає бажати кращого. Цього року панувала повна плутанина: затримка старту та непідготовлені волонтери на дистанції збили з настрою.

Далі — більше. Після фінішу церемонії нагородження учасники не дочекалися. Мені пообіцяли надіслати кубок поштою. Результати оголосили лише через 18 днів і більше половини з них були неправильними. 19 травня нарешті отримала листа від організаторів з вибаченнями, обіцяли виправитися.

Достеменно знаю, що в мене ще будуть марафони, які я побіжу на результат. А марафон на Великій Китайській Стіні завжди стоятиме особистим досягненням! Це унікальний досвід. Біг понад 7 годин — це вже не лише перевірка своїх фізичних можливостей, а й нові відкриття в собі.

Оксана Рябова