5 речей, які видають у велосипедисті чайника

Вітаю, ви — типовий офісний тріатлет, що став на небезпечний шлях тріатлону «з дивана за 100 днів». Ваше життя наповнене басейном, бігом і велосипедом, але ні першого, ні другого, ні третього ви, швидше за все, добре не вмієте, але дуже хочете.

Після прочитання цього тексту ви не станете видатним атлетом, зате ви, ймовірно, зрозумієте, чому на вас скоса поглядають більш досвідчені велосипедисти і намагаються триматися від вас подалі. І, що було б зовсім добре, постараєтеся щось виправити у своєму житті в кращий бік.

Існує цілком конкретний набір ознак, за яким чайника на велосипеді видно здалеку. Давайте розберемося з кожним пунктом окремо і поговоримо, що з цим робити.

Спроби їздити в групі на велосипеді для індивідуальної їзди

Загалом, це — найбільш небезпечна і травматична звичка власників роздільних велосипедів. Річ у тому, що керованість при їзді лежачи на насадці погіршується катастрофічно. Одна й та ж людина на «рогатці» виляє помітно сильніше, ніж на груповому велосипеді, створюючи аварійні ситуації при їзді в групі.

Злагоджена група велосипедистів-шосейників може їздити дуже щільно, залишаючи лічені десятки сантиметрів між колесами і мало не торкаючись один одного ліктями. У такій щільній групі будь-яке виляння на 15-20 сантиметрів в будь-яку сторону цілком може спричинити завал.

Всю картину погіршує неможливість злегка пригальмувати, коли тримаєш руки на насадці, а це легко призводить до завалів при найменшій «гармошці»: ви наздоганяєте того, хто їде попереду, чіпляєте його заднє колесо своїм переднім, з великою ймовірністю падаєте самі і завалюєте 5-10 людей, які їдуть за вами зі швидкістю 40+ км/год.

Крім того, що насадка, яка стирчить вперед, особливо, якщо це звичайний «лежак» з гнутих алюмінієвих труб, встановлений без заглушок або манеток в передній частині, при завалах легко може стати тим самим гострим твердим предметом, який проткне живіт вам або комусь ще. Повірте, такі історії трапляються не так рідко, як хотілося б, і вони завжди доволі сумні.

При цьому рідкісний провокатор завалу не поспішає оплачувати операції зі встановлення пластин на зламані ключиці, заміну поламаних коліс і тріснутих рам.

Більше того, часто один необережний рух якогось чайника може перекреслити чиюсь багатомісячну підготовку до серйозного старту типу Чемпіонату Світу в категорії «masters» чи багатоденки типу Haute Route.

Все ще дивуєтеся, чому вам не сильно раді на тренуванні ветеранів?

Якщо вас таки вабить їзда з «ветеранами», будьте ласкаві неухильно дотримуватися двох правил:

не сунути носа в групу на роздільному велосипеді, інакше не дивуйтеся, якщо до вас під’їде наприклад Гончарик і від душі впаяє насосом по спині.
якщо ви таки вперше в житті приїхали в групу на груповому велосипеді, сидіть в останній парі і не рипайтесь. Самі ж будете цілішими. І найближчі місяці 3 навіть не намагайтеся підніматися вище останньої позиції, поки не зрозумієте, як і за якими законами рухається дорогою шосейна група.

Але перш за все, будьте ласкаві, ознайомтеся з правилами їзди в групі. Тільки 100%-ве їх дотримання дозволяє тренуватися в шосейних групах відносно безпечно для себе і тих, хто поруч. Пам’ятайте: правила техніки безпеки написані кров’ю, а правила їзди в групі написані поламаними ключицями, хребтами, колесами і рамами.

До речі, якщо хтось скаже вам, що досить тільки роздільно-тріатлонного велосипеда, а звичайний груповий шосер взагалі не потрібен, плюньте йому в обличчя. Він це заслужив.

Волохаті ноги

Є безліч теорій з цього приводу, які намагаються пояснити, що керує велосипедистами-любителями, які голять ноги. Хтось пояснює це необхідністю робити масаж, комусь простіше обробляти рани після падінь, хтось просто хоче бути трохи більше схожим на профі.

Але факт залишається фактом: переважна більшість опитаних велогонів і ветеранів шосейного велоспорту голять ноги.

Можете сприймати це як данину традиції (щось на зразок того, чому в оперу не ходять в шортах або не займаються сексом в шкарпетках). Якщо ви таки вважаєте за краще наявність шкарпеток в ліжку, можете не читати цю статтю далі, вона вам нічим не допоможе.

У будь-якій групі на шосе наявність пишної шевелюри нижче рівня сідла є першою ознакою того, що її володар – чайник, який не знає і не шанує традицій та правил велоспорту. Швидше за все, він не розуміє законів руху в групі, і від нього потрібно триматися подалі, щоб уникнути завалів та інших проблем.

Єдина ситуація, коли допустима щедра рослинність на ногах – холодний період, коли ноги ховаються під теплим одягом і про це все одно ніхто не дізнається.

Навчіться їздити в групі, а потім просто спробуйте разок поголити ноги перед першими весняними виїздами в літньому. З великою ймовірністю ця звичка залишиться з вами на довгі роки. В цьому немає нічого від любові чоловіка до чоловіка. Лише столітні традиції спорту, яким ви намагаєтеся займатися.

Компресійні гетри

Навіть якщо абстрагуватися від правил «Хранителів ордена зубця шестерні», цілком очевидно, що компресійна білизна — абсолютно непотрібна річ на велотренуваннях, яка видає чайника і за сумісництвом жертву спритної роботи маркетологів.

Якби компресійні гетри працювали під час тренувань і гонок, будьте певні, в них їздили б всі поголовно, особливо ті, хто рубається за долі секунд на професійних стартах.

Крім того, є правило UCI, яке прямо забороняє використання компресійних гетрів на велоперегонах. Їздити в гетрах на тренуваннях — це приблизно, як жерти гейнер замість сніданку, обіду і вечері. Ніхто не може заборонити вам це, так само, як і тихесенько пукнути за столом в компанії прекрасних дам.

Якщо ви намагаєтеся утеплювати нижню частину ноги від коліна до гомілки, щоб не замерзнути, але залишаєте відкритим коліно, у нас для вас ще більш погані новини: ваші дії межують з ідіотизмом.

Номерки на шоломі або на велосипеді за межами старту

Багато людей намагалися знайти пояснення цьому феномену, але все — марно. Немає жодної логічної і зрозумілої причини, щоб не зняти номер після фінішу. Добре, нехай на наступний день після фінішу, якщо гонка добила вас так, що сили є лише на те, щоб лежати на асфальті і думати: «Коли ж мене відпустять ці диво-пігулки??!!!11».

Є кілька прекрасних місць, де можуть кріпитися номери в звичайний час, якщо ви хочете зберегти їх на згадку: стіна, тумбочка, комора. Що завгодно, тільки не велосипед.

Єдина поважна причина не зняти-зрізати номер після фінішу — участь в багатоденці, коли завтра потрібно виходити на старт з тим же номером. Решта причин виглядають безглуздо і видають у вас чайника з хворим его, який намагається щось комусь довести дивним способом.

Якщо вам з якоїсь причини не розповіли раніше, запам’ятовуйте! Це безкоштовно:

номер на шолом можна клеїти на двосторонній будівельний скотч, тоді він легко знімається, не залишаючи слідів на шоломі.
для кріплення номера на велосипед давним-давно вигадали спеціальні знімні плашки, які кріпляться на підсідельну трубу, сідло або одним болтом із задніми гальмами.

Шолом-крапля на тренуваннях

Якщо ви запитаєте у будь-якого професійного велосипедиста, як часто він тренується в «краплі», він подивиться на вас, як на божевільного і скаже «ніколи». Профі велоспорту тренуються в звичайних групових шоломах в тому числі і на роздільних велосипедах. Запам’ятайте і живіть з цим.

Їзда в краплі — не тільки компроміс з комфортом: в ній спекотно, мінімальна вентиляція призводить до того, що піт швидко починає заливати очі. В 30+ тренуватися в краплі може лише любитель садо-мазо та гострих відчуттів.

Інша проблема більшості аеродинамічних шоломів — закриті вуха. Їзда по шосе в краплі приблизно настільки ж небезпечна, як їзда в навушниках: ймовірність того, що ви почуєте, що наближається навіжена фура і у вас будуть мілісекунди, щоб уникнути серйозної ДТП, різко скорочується.

Крім того, це виглядає безглуздо. Шолом-крапля — спортивний снаряд для досягнення результату на перегонах. Крапка.

Купіть нормальний груповий шолом з хорошою вентиляцією або, як варіант, гібридну модель спринтерського шолома, який умовно підходитиме і для тренувань, і для гонок. Щось на зразок Giro Air Attack або Specialized Evade.

Звісно, позбувшись звички їздити в краплі, гетрах і з волохатими ногами, ви не станете профі відразу, але з великою ймовірністю перестанете ловити на собі гидливі погляди.

Набагато важливіше зрозуміти основи їзди в групі, навчитися їхати прямолінійно, або не вдаряти по гальмах при найменших ознаках небезпеки перед вами. Нікому не хочеться брати участь у швидкісному завалі тільки тому, що чайник звичайний вирішив перевірити свої сили в групі сильніших.

Успіху вам на тренуваннях і хай буде з вами здоровий глузд і розуміння суті речей!

Автор: Юрій Ганусяк

Переклад українською Наталя Сколоздра