Проект «300 днів» відіграв важливу роль у моєму житті: я познайомився з безліччю цікавих людей, побігав понад 20-ти містах світу, побачив світанки і звик до ранкового Києва, який набагато привабливіший саме в ранковий час.
Завдяки Iron 300, я з’їздив в Солікамськ і провів п’ять наповнених сенсом діб (саме діб, тому що спав я на той час дуже мало) у Армена Петросяна, який дав їжі для роздумів на багато місяців уперед.
Для мене спорт — це можливості, а не мета.
Не віриться, що 286 днів пролетіли так швидко. Чи готовий я до IronSolo? — Складно сказати.
Подумки я вже багато разів проходив дистанцію, уявляв про що думатиму, що відчуватиму. Зовсім недавно, 12 вересня, я в мініатюрі відчув те, що на мене чекає 26 вересня, подолавши олімпійську дистанцію на VR Gintama Triathlon:
- Пройшов усю дистанцію за 2:45:08
- Плавання 1,5 км — 35:44
- Вело 40 км за 1:15:25
- Біг 10 км за 53:59
Зараз я, звісно, багато думаю про те, що міг би і старанніше тренуватися, приділяти більше часу вправам і розтяжкам, краще харчуватися і так далі. Але, як кажуть, «перед смертю не надихаєшся». Що я можу справді зробити зараз? Хіба що перестати надто хвилюватися.
Тепер я вже починаю думати, як мені під час проходження «залізної» дистанції переключити свідомість із фізичних страждань, і як правильно використовувати «мантри-заготовки», які згадуватиму, коли буде особливо важко. Дуже хочу відчути та запам’ятати свій стан під час цього випробування.
Позначив у себе в календарі 14 днів. Мінімум тренувань та тривог. Починаю зворотний відлік!
Дивіться попередні випуски: