Історія Світлани: моя вагітність та біг

Все, що ми робимо по життю для нашого тіла та здоров’я, необхідно робити з розумом та завжди прислуховуючись до організму, а під час вагітності — це взагалі правило номер один.

Кожна вагітна жінка — індивідуальність зі своїми особливостями перебігу вагітності, тому важливо тверезо оцінювати свої можливості та слідкувати за будь-якими змінами в організмі. Я впевнено можу подякувати долі, що подарувала мені мої найкращі активні дев’ять місяців життя.

Вагітність — найщасливіший період для жінки. Однак з початком биття маленького серця приходять і страхи, а з ними швидко підключаються ті, хто гарно вміють нав’язувати незрозумілі табу. З’являються так звані радники стосовно того, що краще робити під час вагітності, а точніше кажучи, що не можна робити. Чому не можна, зазвичай не пояснюють, і так вагітність починає нагадувати якусь хворобу.

З чого все почалося

Я звичайна дівчина, яка вже протягом чотирьох років безперервно займається бігом. На моєму рахунку багато півмарафонів, три марафони з кращим часом 3.32, а також ультратрейл 60 км за 9.30.

Пізнавши всю красу бігу, я зрозуміла, що він — невід’ємна частина мого життя, завдяки якій я не просто підтримую гарну фізичну форму та здоров’я, а стаю щасливішою після кожного тренування.

Починалось літо, на горизонті заплановані старти, змагання та активні літні плани. Думки про вагітність час від часу відвідували мене, однак ніяких явних ознак не було. Тому я продовжувала чітко дотримуватись плану тренувань та встигла прийняти участь в трейловому забігу на 21 км, а також здобути третє місце на закритих клубних змаганнях KM Running Club в категорії В, не підозрюючи, що бігаю вже вагітною.

Одного прекрасного дня я дізналась, що вже вісім тижнів бігаю з новим життям, чиє сердечко неспинно б’ється в унісон з моїм. Було самопочуття звичайної здорової людини, але постало питання, чи зможу я і надалі так гарно себе почувати і вести такий же активний спосіб життя.

Відвідавши лікаря, здавши необхідні аналізи, я дізналася, що перший триместр вагітності проходить добре. Так як розуміння та інформації стосовно бігу під час вагітності у мене не було, вирішила все одразу з`ясувати у свого лікаря та визначитись, чи можливо продовжувати тренування.

Лікар відповіла, що звісно можна, але я повинна повністю контролювати своє самопочуття і при будь-якому дискомфортному відчутті припиняти тренування. Це була дуже приємна новина для мене та дещо неочікувана, так як зазвичай у першому триместрі вагітності не дозволяють будь-які фізичні навантаження.

Закордоном заняття бігом вагітною жінкою вважається нормальним явищем, і навколо цього захоплення не здіймається ніякого галасу. Вагітні бігають від першого до останнього дня, ніхто не дивиться на них як на шалених і не докучає безглуздими порадами, що це небезпечно.

У нас ця тематика, можна сказати, взагалі не розкрита і не досліджується. Боротись з дурними, нетактовними питаннями мені доводилось не раз, і чим ближче до пологів, тим нестерпнішими вони були.

Щоб дізнатись більше почала шукати інформацію на іноземних сторінках. Її виявилося доволі багато. Одне дослідження проводилося на замовлення олімпійського комітету після того, як було виявлено непоодинокі випадки вагітних серед професійних спортсменок. Деякі з них до п’ятого місяця взагалі не підозрювали, що вагітні.

Вчені зійшлись на тому, що біг не є шкідливим ні для організму матері, ні для малюка. Головною порадою лікарів був обов’язковий перегляд плану тренувань, зниження навантажень та постійний нагляд лікаря за станом малюка та майбутньої мами.

Так, з легкої руки лікаря та при гарному самопочутті, розпочався наш з малюткою тренувальний сезон на двох.

Біг під час вагітності у різні сезони

Моя вагітність проходила з літа у глибоку зиму, тому можна було відчути усю красу різної погоди та коригувати свої пробіжки в залежності від умов.

Звичайному бігуну не принципово, що саме за вікном, а от організм вагітної може по-різному реагувати на погодні умови. В літню спеку, та ще й з підвищенням вологості, я не починала тренування, так як одного разу вже після трьох кілометрів відчула себе дуже некомфортно, і пробіжку довелося закінчити.

Також не бігала у зливу, так як імунітет у вагітних ослаблений і підхопити вірус дуже легко навіть без дощу.

Коли розпочались сильні морози, тренування були в манежі, а потім я їх і взагалі припинила. При будь-яких інших погодних умовах виходила на пробіжку із задоволенням.

Під час вагітності обов’язково необхідно змінювати розмір бра та взагалі усього бігового одягу, так як животик росте, а форма повинна бути комфортною і по розміру, аби нічого не тиснуло. Як на мене, прекрасний привід оновити біговий гардероб.

Стосовно покриття і місць пробіжок: урізноманітнювала їх постійно. Це був і асфальт, і покриття на стадіоні та в манежі. Найкращими були пробіжки лісовими стежками, як гарно витоптаними, так і з елементами багнюки. Кожне тренування було по-своєму прекрасне, та від кожного я намагалась отримати ту насолоду, яку приносить біг.

Перший триместр

Самопочуття прекрасне, кожне тренування проходило в задоволення. Був лише один мінус: постійно хотілось спати, тому в цьому намагалась собі не відмовляти.

Всі навантаження під час бігу знизила до рівня аби пульс не перевищував межу 80% від показника в спокійному стані. Коли в майбутньому живіт підріс, пульсометр став заважати, і тоді пульс почала контролювати класичним способом — невеликою розмовою під час пробіжки.

Стосовно часу та кілометражу: довгі недільні кроси (25-30 км) плавно перейшли в 12-15 кілометрів, а в подальшому — не більше 10 кілометрів. З тренувального плану почала робити лише фартлеки з короткими прискореннями (30 c/1′, 20 c/1′) на середньому пульсі та продовжувала тренування із забігами у гірки не довші ніж 60 метрів, а кількість повторів обирала в залежності від самопочуття. Під час тренування ніяких неприємних моментів не спостерігалось, і виникало лише бажання бігти далі.

Кількість тренувань на тиждень скоротила до трьох і таким чином не перевтомлювалась та швидко відновлювалась.

Перші три місяці були найлегшими для тренувань, для швидкості та оптимальними по самопочуттю. У мене не було ніяких діагнозів чи симптомів як зазвичай у вагітних, мені нічого не боліло, не турбувало та не нудило. Я багато їла, відпочивала та бігала в задоволення.

Другий триместр

Відвідавши УЗД, ми познайомились з нашою крохою ближче. Самопочуття моє та її були прекрасні. Хоч вже наближався четвертий місяць вагітності, моя вага залишалась той самій відмітці. В їжі я собі ні в чому не відмовляла і обов’язково поповнювала запаси після пробіжок.

Розпочинався осінній сезон змагань. Зрозуміло, що для мене це вже була не актуальна тема, але все ж зареєструвалась з чоловіком до Франківська на дистанцію 10 км. Рекордів та якихось результатів я навіть не планувала, але прийняти участь дуже хотілося.

Погода нас не дуже порадувала, з самого ранку почав лити дощ, і в голові крутилось питання, чи не залишитись в номері. Але моє нестримне бажання та якась самовпевненість про те, що все буде класно, не залишили шансів повернутись під ковдру.

Змагання пройшли чудово, без негативних наслідків і тільки з позитивними емоціями в гарній компанії. Час подолання дистанції вийшов 54 хвилини. Як на біг для двох під зливою вийшло навіть дуже непогано.

По стану здоров’я під час другого триместру: все, що стосувалось вагітності, було добре. Однак в організмі відбуваються тотальні зміни, і мене стали турбувати старі хвороби та травми: почав час від часу відчуватись сідальний нерв, нирки, біль в ікрах, який нагадував судоми. Під час вагітності все навантаження переходить на спину та поперековий відділ, тому такі прояви не дивні.

З дискомфортом потрібно було щось робити. На саму вагітність це не впливало, але тренування проходили не зовсім добре. Навантаження довелось знизити як по темпу, так і по відстанях.

Раніше регулярно відвідувала масаж, і в період вагітності він виявився дуже доречним і став моїм спасінням для продовження тренуваннь та взагалі для кращого самопочуття.

До вибору масажиста необхідно підійти з великою відповідальністю, так як мало хто вміє правильно та безпечно робити масаж саме вагітним. Дякую Інні Катуніній з «Масажного патруля» за те, що робила період моєї вагітності ще приємнішим та запускала мій організм в правильний потік роботи.

Загалом під час другого триместру бігалось комфортно, однак я з обережністю підходила до кожного тренування і при будь-якому дискомфорті переходила на крок. Але дискомфорт стосувався виключно втоми ніг, спини чи погано працюючого шлунку. Все, що стосувалось небезпек вагітності, було повністю відсутнє, а тому причин лежати на дивані не було. Мій животик був доволі малесенький, кроха вся ховалась в тазовій частині, і це було ще одним плюсом на той період тренувань.

В період другого триместру відбувались клубні змагання. Я приймала участь на дистанції в 5 км, але бігла не на результат, а просто в задоволення та задля здоров’я.

Організм вагітних дуже чутливий, і тому на п’ятому місяці мене не оминула вірусна хвороба. Не буду вдаватись в деталі, але скажу, що перехворівши в легкій формі, я почала відновлювати пробіжки.

Наступною перепоною через невеликий час після хвороби було погіршення деяких аналізів, які стосувалися моїх нирок. Лікар попросила призупинити будь-які навантаження на час обстеження, але вже після прийняття ліків при повторних аналізах показники були в нормі, і я продовжила тренування.

Коли животик почав рости, по рекомендації тренера я почала бігати в бандажі для вагітних. Його вибір теж не з легких, так як він має сидіти комфортно, не тиснути та не сповзати під час рухів. Я не одразу до нього звикла, але все ж стала бігати в ньому.

Не можу сказати, що в той період бандаж мені чимось дуже допомагав, тому після місяця такого бігу вирішила спробувати, як все ж без нього, і це виявилось набагато зручніше. Після тренування живіт не тягнув, та будь-які неприємні відчуття були відсутні. Тому я знову почала бігати без бандажа.

Другий триместр був різним, неоднозначним, і всі постійно запитували, коли вже я зупинюсь. Але мені не хотілось зупинятись, дискомфорту не було, а тільки радість та задоволення від кожного подоланого кілометру.

Під кінець другого триместру кроха вже підросла, і під час бігу з’явився така собі невелика проблемка — нестримне бажання відвідувати туалет, що при низьких температурах робити складніше. Але я виявила закономірність, що коли зупиняєшся і проходиш декілька метрів, то бажання зникає. Далі такі стрімкі бажання зменшувались, і був період, коли протягом тренування нічого подібного не відчувалось. Все залежало від положення малютки, і, на моє щастя, вона все ж вклалась так, аби нікуди мені не тиснути.

Третій триместр

Початок останнього періоду відзначили відвідавши щорічні змагання у місті Вишгород «Йоль», де разом з чоловіком зареєструвались на благодійний забіг. Це прекрасне свято бігу. Хоч цього року було мокріше та слизько, але спеціальні накладки на кросівки не давали ніяких шансів послизнутись, і ми пробігли традиційний новорічний забіг в задоволення.

План тренувань в клубі вже давно писався не для мене, і туди я навіть не заглядала. Перестала робити будь-які спеціальні бігові роботи і продовжувала тільки затрушувати невеликі відрізки.

Також почала відвідувати басейн: як звичайні тренування — плавання до 40 хвилин, так і аквааеробіку для вагітних, і це ще набагато покращило мій стан здоров’я. Вже після декількох занять я відчула неабияку легкість в ногах і спині. Шкода, що не могла відвідувати басейн раніше, так як до 22 тижня ходила на роботу і часу на все було обмаль.

Основна частина вагітності у мене відбувалась вже під час похолодання. Хоч я знаю як одягатись у холодну погоду, все ж бувало переборщувала з кількістю шарів під час тренування, так як було незрозуміло, з яким саме темпом бігатиметься комфортно, і страх замерзнути брав верхи над розумом.

З кожним тижнем вагітності темп помітно зменшувався, а особливо це почало відчуватись на початку третього триместру. Кількість крові в організмі вагітної жінки збільшується вдвічі, починає турбувати задишка, тому свій звичний кілометраж я зменшила до 7 км, враховуючи обов’язкову розминку в середині тренування.

Далі живіт ставав все більшим і більшим, але суттєвого дискомфорту я не відчувала. Однак знову повернулася до носіння бандажу під час тренувань, так як м’язи нижнього пресу вже дуже розслаблялись, що призводило до швидкої втоми і короткочасних, але все ж неприємних відчуттів саме у цих м’язах.

Поступово добігав вже наш восьмий місяць, і на 34 тижні я дуже невдало послизнулась (не під час бігу). Ми відвідали лікаря, пройшли обстеження: зі мною і малюткою все було добре, але мене почав турбувати куприк, через що довелося припинити біг. Єдиним спасінням було плавання.

Так два тижні пройшли без бігу, і я вже почала задумуватись, чи не зробити паузу до самих пологів. Але розуміла, що єдине, чим мотивую себе залишитись дома на дивані — це лінь. Тому вирішила спробувати продовжити легкі пробіжки.

Чим ближче до пологів, тим більше біг був схожий на активну прогулянку, коли спочатку легко трусиш до двох кілометрів, потім робиш розминку, а далі ще кілометри 2-3 бігаєш, але з короткими перервами з переходом на крок.

Таким чином я могла дозволити собі ще бігати і не перевтомлюватись. Так ми впевнено вбігли на 38 тиждень вагітності, і на цьому завершили наші бігові пригоди та з нетерпінням чекали на зустріч.

Не можу сказати, що саме якийсь дискомфорт призвів до завершення тренувань, напевно, це все ж моральний вплив оточуючих людей. Рідні під час всієї вагітності не робили ніяких суттєвих нарікань, так як знали, що я все одно зроблю по-своєму. Коханий чоловік був кожного тренування поряд та завжди мене підтримував, але і він здався і потроху вмовляв мене на останніх тижнях відвідувати басейн замість бігу.

Це були прекрасні місяці, які я старалась провести якомога активніше, і у мене це вийшло сповна. Дуже круто, коли можна не відмовлятись від улюбленої справи і жити звичайним повсякденним життям, носячи маленьку кроху під серцем. Вагітність — і справді неймовірний період. Мою маленьку дівчинку я народила на сороковому тижні і тепер безмежно щаслива.