М’язова пам’ять: чому повернути попередню форму простіше, ніж будувати її з нуля
Травма чи тривала перерва в тренуваннях — не привід забути про свої минулі рекорди. Ось адаптація і переклад статті про те, як м’язова пам’ять і витривалість допомагають людині знову і знову повертатися в спорт, щоразу перевершуючи себе вчорашню.
Автор статті Алекс Хатчінсон, колишній фізик і бігун, ділиться своїм біговим досвідом:
Мені знадобилося п’ять років старанних тренувань, щоб вибігти з 4-х хвилин дистанцію 1500 м. Пізніше, через травму коліна, я випав із тренувального процесу майже на два роки. Коли я повернувся до бігу, то переживав, чи не знадобиться мені ще п’ять років, щоб повернути колишню форму.
Проте, я пробіг 1500 м за 4:00 після кількох місяців тренувань на стадіоні, і того ж літа показав результат — 3:48.
Як же вийшло, що першого разу для цього були потрібні довгі наполегливі тренування, а наступного разу вийшло відносно легко?
По-перше, важлива частина — це впевненість у своїх силах. Коли знаєш, що фізично здатен щось зробити — повторити це буде легше. Крім того, відбуваються відповідні нейром’язові адаптації, тобто сигнали, які мозок посилає в м’язи. До речі, це пояснює аналогічне явище і в силових тренуваннях.
Тренування впливають на самі м’язи таким чином, що виходить легше повернути попередню форму, ніж побудувати її з нуля.
По-друге, наші м’язові клітини за розміром значно більші за інші, і в кожній такій клітині міститься кілька ядер. При силових тренуваннях м’язові клітини збільшуються в розмірі ще більше — відповідно, при цьому збільшується кількість ядер.
При припиненні тренувань м’язові клітини стають меншими, але кількість ядер в них залишається збільшеною ще довго. Коли ви відновлюєте тренування, ці ядра вже сформовані в клітинах і готові до стимулювання синтезу м’язового білка.
Ще у 2010 році норвезькі вчені опублікували результати дослідження, присвяченого силовому тренінгу мишей і щурів, що доводить позитивну роль м’язової пам’яті.
По-третє, продовжуючи тему наукових досліджень, можна згадати роботу вчених з Temple University (Філадельфія) про витривалість — точніше, про роль ядер м’язових клітин в мітохондріальних адаптаціях, які є однією з основних клітинних реакцій при тренуваннях на витривалість.
У ній на одній групі щурів випробували одну, а на іншій — дві восьмитижневі тренувальні програми з перервою у 20 тижнів. Як і прогнозувалося, щурі, які пройшли перший цикл тренувань, мали більше ядер м’язових клітин і показали набагато кращі результати на другій тренувальній програмі.
Іншими словами, боятися тривалих перерв у тренуваннях не варто. Можна «вилетіти» на кілька років, але потім, повернувшись, показати кращі результати, ніж були до перерви. Завдяки м’язовій пам’яті повертати втрачену форму буде простіше, ніж створювати її.
