Люди, які не можуть не бігти і роблять це щодня протягом багатьох років
Переклад і адаптація статті про людей, для яких щоденний біг став способом життя.
Нагадуємо, що Ногибоги тепер є і в Telegram. Там ми ділимося всім найцікавішим та корисним, що трапляється в інтернеті на тему бігу та здорового способу життя. Це зручно, приєднуйтесь!
В день, коли 44-річна Габі Коен дізналася, що на неї чекає кесарів розтин, вона пішла у ванну кімнату при своїй пологовій палаті і пробігла на місці 12 хвилин. Вона не хотіла, щоб хоч щось навіть народження дитини перервало її 14-річну серію щоденних пробіжок.
«Я знаю, що це звучить безглуздо і навіть божевільно. Але я теж знаю, що якби не зробила цього, була б дуже засмучена і не переставала б про це думати», — каже Габі.
У 2014 Габі виповнився 51 рік, її дитині — 7 років, а її серії щоденних пробіжок — 22 роки. І якщо ви подумали, що Габі — рекордсменка, яких мало, це не так. Адже є люди, які бігають безперервно впродовж 40 років.
Хто такі серійні бігуни?
Габі та сотні інших бігунів живуть за простим принципом: біжи щодня. Крапка. Вони називають себе стрикерами, але, оскільки цим же словом називають шалених уболівальників, які наголяса вибігають на футбольне поле, ми називатимемо їх серійними бігунами.
Звісно, нічого маніакального в них немає, хоча їхній спосіб життя далекий від ординарного. Вони завжди бігають. Не тільки в дощ, сніг і в спеку (як це робить чимало спортсменів), але ще й під час бронхітів, пологів чи ураганів.
Згідно з визначенням US Running Streak Association (USRSA), серійними бігунами можуть називатися ті, хто «пробігає хоча б одну безперервну милю (1.61 км) кожен календарний день без використання будь-якої медикаментозної або фізичної допомоги».
Іншими словами, біг на біговій доріжці буде зарахований у серію, а ось з милицями або палицями для скандинавської ходьби — ні. Ще не можна бігати в басейні — незрозуміло чому.
Скільки всього на світі щоденних бігунів, сказати важко. В офіційний список USRSA потрапляють тільки найвидатніші — з багаторічним пробігом, так би мовити. Але кількість зареєстрованих членів асоціації постійно зростає. Наприклад, у 2002 році їх було 86, а у 2014 — вже 430. І, хоча прогрес тут очевидний, кількість серійних бігунів у всьому світі явно поступається кількості звичайних спортсменів на будь-якому більш-менш відомому марафоні.
Хоча багато експертів називають щоденний біг ризикованим, досі не існує офіційних підтверджень цієї думки. Але, запитавши самих спортсменів, відповідь, швидше за все, буде однозначною — серійний біг приносить багато користі.
«Подумайте про Форреста Гампа, — каже Мішель Керуліс, ректор факультету спортивної психології в Adler School of Professional Psychology. — Він не мав жодної мети і не гнався за результатом. Він просто не міг не бігти».
Історії стрикерів
Марк Коверт, викладач і крос-кантрі тренер з Каліфорнії бігав щодня протягом 45-ти років. Гіпотетично він уже міг би оббігти навколо Землі разів шість. Марк бігав після операції на коліні, після ще більш складної операції на стегновому суглобі і після перелому лівої ступні. Його сумарний пробіг — 150000 миль.
Марк — справжня легенда у світі серійних бігунів. На нього звернули увагу такі імениті медіа, як Runner’s World, CNN і ESPN. Як наслідок, Коверт таки завершив свою неймовірну серію через проблеми зі стопами. За його словами, у всьому винна плоскостопість, а не той факт, що він за півстоліття пробіг на своїх двох відстань шести навколосвітніх подорожей.
«Багато хто сказав би, що щоденний біг контролював моє життя, — каже Марк, — але мені подобається думати, що це я контролював його».
Поєднувати щоденні пробіжки зі звичайним життям буває непросто. Ось, наприклад, американка Деб Брассфілд-Золті щоразу, збираючись в аеропорт, думає не про те, що купити в duty-free, а про те, як би пробігтися перед вильотом.
«Якщо я вилітаю рейсом о 4:45 ранку, то прокидаюся о 1:15 і бігаю», — каже Деб, яка не припиняє свою бігову серію ось уже 16 років.
Ден Майєрс, бігун з Індіани з невеликим дворічним стажем серійного бігу, не обтяжує себе подібним плануванням — він просто бігає в аеропорту.
«Одного разу мій рейс затримали, — розповідає Ден, пританцьовуючи на місці, — і я зрозумів, що можу пропустити свою щоденну пробіжку. Тоді я перекинув сумку через плече і потрусив трохи по аеропорту. Я навіть включив трекер на телефоні, щоб відміряти свої традиційні 3 милі. На мене практично ніхто не оглядався і не крутив пальцем біля скроні, тому думаю, що пробіжки в аеропорту скоро стануть нормою».
Беззаперечний лідер самовідданих пробіжок — Девід Волберг з Флориди, який бігав безперервно протягом 30 років. Одного разу, під час серйозного урагану Франц, Девід сидів біля вікна в повному біговому екіпіруванні і чекав, коли дерева перестануть так сильно гойдатися. Як тільки в бурі настало короткочасне затишшя, він миттю вискочив з будинку і пробіг 1.2 милі.
Ще одного разу Девід приїхав до свого друга в Чикаго. Була дуже холодна зима, але Девід безтурботно почав шнурувати кросівки. Його друг, який, очевидно, був не в курсі історії про ураган, запропонував перечекати кілька днів, поки випогодиться. Але Девід просто розсміявся йому в обличчя і вирушив бігати в тридцятиградусний мороз. «Це частина мого життя, — каже Девід на бігу. — Я виходжу і бігаю щодня».
Що думають про щоденний біг медики
Хоча дослідники ще не до кінця вивчили вплив щоденного бігу на організм людини, деякі вже заздалегідь його засуджують.
Доктор Махарам, голова Медичної Асоціації Марафонів, вважає, що нашому організму неодмінно потрібен відпочинок і час на відновлення.
«Бог створював небо і землю шість днів, — несподівано заявляє лікар, — а на сьомий день відпочивав. Бігати щодня без відпочинку явно не дуже розумно», — резюмує доктор Махарам, чи то натякаючи, що бігуни подібні на богів, чи то вважаючи схему тренувань 6 через 1 найбільш прийнятною.
А ось головний хірург Чиказького госпіталю, Стефен Гризло (ох, вже ці промовисті прізвища), замість біблійних цитат пропонує спортсменам спробувати чергувати тренування. Зміна різних видів фізичної діяльності — це ключ до успіху, вважає доктор Гризло.
Бажаєте тренуватися щодня? Прошу дуже! Але понеділок присвятіть бігу, вівторок — крос-фіту, середу — плаванню і так далі. Так буде набагато краще для вашого здоров’я. Монотонне повторення однієї й тієї ж активності може призвести до таких поширених травм, як тендиніти або втомні переломи.
І, звісно, є третя думка. Доктор Вільям О. Робертс, медичний директор Twin Cities Marathon, каже, що не бачить жодної проблеми в серійному бігу, якщо лише він не призводить до травм і емоційного вигоряння (ті, хто читав нашу статтю про дитячий біг, можуть пам’ятати доктора Робертса, як людину, яка не бачила жодної проблеми в допуску дітей до марафонських дистанцій (з кожною новою статтею доктор Вільям О. Робертс стає все ближчим до нашої улюбленої номінації «Людина без смутку»).
«Чергувати тренування — це чудово, але якщо вам не подобається чергувати? — резонно питає доктор Робертс. — Якщо хочеться бігти щодня — біжіть і не переймайтесь, я не бачу в цьому нічого поганого».
На жаль, щоденний біг дійсно часто закінчується травмами. Кевін Джеронімо почав свою серію у 1995 році і ретельно готувався до різних забігів впродовж семи років, пробігаючи по 6-7 миль щодня.
Але у 2002 році йому довелося зупинитися через загострення хронічного тендиніту. За півроку до його останньої пробіжки, Джеронімо відчув біль у коліні. Біль був настільки сильним, що він навіть не міг присісти на лавку, не кажучи вже про продовження тренування.
До того, як почати свій шлях серійного бігуна, Кевін бігав у школі та коледжі, а ще страждав від хвороби Осгуда-Шлаттера, через яку під його колінною чашкою утворилася гуля. Кевін вважає, що саме це, а не семирічний безперервний біг, призвело до розвитку тендиніту.
Своїй біговій серії він дякує за те, що вона спонукала його нарешті зробити операцію. «Без хірургічного втручання я незабаром не зміг би ходити, гратися з дітьми, та й просто присідати навшпиньки. У 2003 мені вирізали зайві хрящові тканини і видалили гулю». Кевін вважає, що переваги серійного бігу — найкраща швидкість і витривалість на змаганнях — переважують його ризики.
Серійний біг — залежність?
Життя минає, і серійний біг закінчується. Марк Коверт каже, що він відчував себе цілком нормально, припинивши свою 45-річну серію. А ось інший «серійник» Гері Раст думає, що буде морально знищений, якщо йому колись доведеться зупинитися.
«Для мене нестерпна сама думка про те, щоб перестати бігати, — каже Гері, — мені знадобилося б чимало часу, щоб пережити втрату, скажімо, мого сусіда чи дружини. Так само, мені знадобилося б багато часу, щоб пережити втрату моєї серії. Вона була зі мною занадто довго, щоб відпустити її без жалю».
Гері зізнається, що залежить від бігу. Але він вважає, що поки в його житті є більш важливі речі, він може контролювати свою залежність. «Якщо б моїй дружині знадобилася пересадка нирки, я би припинив бігати заради операції», — щиросердно зазначає Гері.
Майкл Сакс, психолог Асоціації спортивної психології, вважає, що серійний біг подібний на ультрамарафони та інші надскладні випробування, які допомагають нам зрозуміти, з якого тіста ми зліплені. Але, на його думку, в майбутніх дослідженнях ученим слід думати не про фізіологічний вплив щоденного бігу, а про його психологію.
«Коли все ваше життя починає обертатися навколо бігової серії — це перший дзвіночок, щось не так. Якщо говорити про залежності — а серійний біг це, безумовно, залежність — слід задуматися про самоконтроль і про те, наскільки йому підвладна бігова серія».
«Серійним бігунам навряд чи варто починати свій самоаналіз з питання, чи зможу я бігати так довго, — каже Джим Афремау, професійний консультант і психолог олімпійської збірної. — Варто запитувати себе, наскільки ця серія збагачує моє життя? Якщо ви хочете почати бігати щодня, подумайте, вам важлива сама мета чи радість від процесу її досягнення?»
Про наших місцевих серійних бігунів нам нічого не відомо, але є трохи менш масштабна історія читачки про 100-денну міні-серію і про те, як це взагалі — бігати щодня без перерв і вихідних.