Ну що ж, сталося! 26 вересня я подолав дистанцію Ironman у форматі IronSolo. Все почалося о 8-й ранку, коли нас завезли на 3,8 км у Київське море, а закінчилося через 12 годин 56 хвилин, коли я перетнув фінішну лінію і з’їв кавун.
Після фінішу мене багато хвалили і говорили який я молодець. Але чи це справедливо, якщо ці заслуги належать не мені, а команді людей і компаніям, які уможливили проходження цього складного випробування?
Саме з цієї причини цей текст присвячений тим, завдяки кому я зміг готуватися 300 днів і успішно завершити задумане. Головна подяка моїй дружині Марії, яка погодилася на цю авантюру, не підозрюючи, на що йде. Вона відповідала за моє правильне харчування у період підготовок та за своєчасне вживання всіх вітамінів. Оскільки харчування впливає на 50% результату, то половина перемоги належить їй. Хоча я їй подарував усі 100%, як тільки перетнув фінішну лінію.
Дуже велику роль у цій історії зіграв Олександр Горган, який від початку налаштував мене, дав головну інформацію про тріатлон і своїм прикладом надихав йти далі. Саме завдяки йому 26 вересня 2015 року стало все можливо. Сашко для мене — це тренер спортивного духу.
Діма Коваленко — це людина-інформаційний центр. Знайшов спонсорів і разом з порталом Ногибоги та Анастасією Печерицею транслював все у світ. Крім того, допомагав підбирати екіпірування, проводив лікбези і був помічником №1 у моїх тренуваннях, прискорюючи процес та заощаджуючи мій час.
Що я можу сказати про свого головного тренера, який весь цей час писав мені тренувальні плани та займався мною? Про Данила Сапунова можу сказати одне — це великий професіонал своєї справи. До проекту 300 я не розумів значення тренерів, завжди думав, що все залежить від самих спортсменів. Зараз велику частину похвали, яку мені говорили, я перенаправляю на Даніка. Я виконував усе, що він писав, говорив і, довірившись йому, прожив цей день (за словами самого Даніка, це був звичайний день, тільки трохи довше).
Олексій Боличов — тренер із плавання поставив із самого початку завдання, щоб пропливши 3,8 кілометрів, я взагалі не втомився, а просто розім’явся для велосипеда. Зважаючи на те, що спочатку я зовсім не вмів плавати, Льоша виконав завдання на 150%, мені справді було легко.
Є людина, яка ніколи не з’являлася у жодному відео і про яку я ще взагалі не писав — це Іра Рудик. Вона не просто робила масажі, стежила за моїм загальним станом, але змусила повірити, що попри травму коліна, я зможу пройти дистанцію. Вона казала: «Як медик, звичайно, я не раджу, але як віруюча людина говорю: «пройдеш, бо тобі допоможе Бог». Ось я й сказав наприкінці: «Слава Богу, бо так воно й вийшло».
Це основні люди команди, але крім них є ще велика кількість людей із Sapik team, друзів, які надихали, батьків та друзів, яких просто не перелічиш. Дуже вдячний людям, які приїхали підтримати на день Ікс.
Всі слова підтримки — це монети в скарбничку перемоги.
І, звичайно, особлива подяка Володимиру Каліщуку, який зняв левову частку відео та своєю роботою надихав багатьох людей весь цей період. Він надихав і мене самого, тому що відео зіграло роль точки неповернення. Я дивився на свої програми і розумів, що необхідно буде робити наступну програму, потім ще одну і колись прийде час останнього випуску, де я повинен не підвести Володю і дати йому добрий матеріал. Тому всім приємного перегляду 🙂
Чи займатимусь спортом далі? Для мене ці 300 днів були навіть не про спорт, а про тренування духу, про подолання себе та випробувань. І це головне. Я тепер дуже добре розумію — для того, щоб досягати мети, треба бути «м’ясорубкою», яка перемелює всі перешкоди та проблеми :).
Дивіться попередні випуски:
- За 300 днів до Ironman. Випуск 1, Випуск 2, Випуск 3, Випуск 4, Випуск 5, Випуск 6, Випуск 7, Випуск 8