Выберите язык:

Леонід Швецов про ультрамарафон Comrades-2014

Читать эту статью на русском

Цього року Дурбан (місто в ПАР, — прим.) приймав Конгрес AIMS (Міжнародна Асоціація марафонів і пробігів), до якої організатори Comrades приурочили вшанування бігунів, які зробили найбільший внесок в історію цього змагання. До них потрапив і ваш покірний слуга. І я просто не міг (якщо я вже збирався летіти так далеко від дому) не використати шанс випробувати себе тепер уже в новій якості — любителя бігу.

comrades route, comrades трасса
Маршрут Comrades завжди однаковий. Змінюється лише напрямок — «вгору» чи «вниз». У 2014 році учасники фінішували у Дурбані, тобто бігли «вниз» (див. набір висоти)

Найбільша складність полягала в тому, що я зовсім не був готовий до такого забігу, а саме тренувався не більше 1-2 разів на тиждень у середньому від 10 до 15 км (за всю весну 2 рази пробіг 20-ку і наприкінці квітня — півмарафон у Москві). І ось я на стартовій лінії — зі своїм другом (яких у мене кілька в ПАР) Blaine Pienaar. Ми домовилися, що побіжимо в темпі 5.45-6.00/км, що дозволило б побити його власний рекорд 8:50, показаний за 2 роки тому.

Comrades 2014

Отже, старт! Відразу величезний натовп переважно чорношкірих бігунів кинувся вперед, ніби це був забіг на 5 км. Ми ж абсолютно спокійно взяли свій більш ніж помірний темп. Однак, незабаром і ми побачили, що біжимо суттєво швидше ніж планували — по 5.00-5.15/км, що все одно було дуже легко. Так ми дочекалися світанку, коли приблизно за півтори години від початку забігу вперше побачили наших. «Наші» — це були батьки мого друга, його сестра з донькою та мої хлопці.

Щоправда, Макара я ще сплячого поклав у машину вранці (о 4 годині за місцевим часом). Малюку потрібно було випробувати незвичний йому стан: перебувати впродовж кількох годин в одній машині з незнайомими дорослими, які ще й розмовляють іншою мовою. При цьому поруч із рідних був лише старший брат, а тато з’являвся лише раз на 1-1,5 години, щоб обійняти і незабаром знову втекти. Забігаючи наперед, скажу, що він був молодець, не хникав і не скандалив, задобрений морозивом та іншими смаколиками.

Примітка редакції: У 2014 році був сьомий за рахунком The Comrades для Леоніда Швецова. Два рази він завершував гонку на другому місці, а ще двічі — був переможцем і рекордсменом: 5:20.49 (забіг «вниз», 2007) та 5:24.49 (забіг «вгору», 2008).

Я ж перші 30 км (трохи менше 3 годин) переніс цілком спокійно, відзначивши про себе, що для мене це найдовша пробіжка за останні 2 роки. Хочу віддати належне організаторам і глядачам — підтримка бігунів на трасі шалена. Звісно, її можна порівняти з такими великими забігами, як велика п’ятірка марафонів (Лондон, Берлін, Бостон, Нью-Йорк і Токіо), і не тільки з ними. Але тут все ж таки присутня атмосфера якогось фестивалю разом зі святкуванням чогось значного.

Леонід Швецов, звіт про Comrades 2014

У деяких селищах люди резервують місця вздовж траси за день до забігу, виставляючи кілочки, обтягнуті стрічками зі своїми іменами. У якомусь містечку стояли школярі, всі як один у шкільній формі, чинні, як учні коледжа в Англії, при цьому вони підтримували бігунів із захопленим ентузіазмом футбольних уболівальників.

Зворушливо виглядали дітки, що простягали свої долоні з надією, що в них плеснуть люди, які пробігають повз. Зрідка старші діти починали бігти з нами вздовж траси, причому багато хто шльопав босими ногами по асфальту, що відразу нагадувало мені про природний біг — зрозуміло, що вони не бігли з п’яти, а робили це досить м’яко, іноді досить тривалий час. Більшість просто кричали слова підтримки, також називаючи багатьох за іменами, добре, що вони написані (дрібнішим шрифтом, ніж цифри) на кожному номері учасника.

Леонід Швецов, звіт про Comrades 2014
Всім бігунам, які перемагали в The Comrades, видається іменний номер та право старту у перших рядах.

Позначку класичного марафону ми досягли за 3:46, половину дистанції — за 4:06. Все це надихало мене, адже це було незвично для мого організму, але поки він не скаржився. Однак, чудес не буває, і десь після 50 км я все ж таки почав потихеньку страждати. Ноги почали підводити, особливо на спусках, загальний енергетичний стан теж похитнувся. При цьому попереду нас чекали в русі майже 4 години! Саме цей факт пригнічував найбільше, але я був подумки готовий до цього, тому не скаржився навіть собі.

Ми стали час від часу переходити на ходьбу, більше з ініціативи Blaine’а, але ці моменти мені були дуже приємні. Десь за 35 км до фінішу ми пробігали алеєю, де на асфальті я побачив вигравірувані великі зірки (на зразок зірок акторів Голлівуду на Sunset Boulevard у Лос-Анжелесі) з іменами деяких переможців минулих років. Коли я побачив своє ім’я, то дуже пошкодував, що не взяв із собою фотик або хоча б телефон — як класно було б мати фото зі своєю зіркою. Але, надихнувшись композицією “We will rock you”, яку тут же виконував придорожній бенд з дівчатами, що танцювали, ми продовжили шлях.

Підтримка бігунів на трасі шалена, її можна порівняти з такими великими забігами, як велика п’ятірка марафонів, і не тільки з ними.

Comrades 2014
The Comrades — це 85-89 км південноафриканського високогір’я

У Hillcrest (приблизно 32 км до фінішу, рідне місто Blaine’а та його бігового клубу Westville Harriers) нам забезпечили неймовірну підтримку, але після неї мені стало лише важче, бо мій друг — ніби отримавши заряд турбо-палива від своїх земляків — додав у швидкості. Я навіть сказав йому, що добіжу з ним до наступної зустрічі з нашими (за 20 км до фінішу і перед убивчим підйомом Cowie’s hill), а далі більше піду пішки, ніж бігом, оскільки мої ноги почали потихеньку здаватися.

На його запитання «чи не хочу я сісти в машину натомість», я відповів, що дуже хочу, але ще більше хочу дістатися фінішу на своїх двох. Треба зізнатися, що функціонально (дихання, пульс тощо) я відчував себе цілком нормально, але опорно-руховий апарат, звичайно, не розумів, за що його так карають.

Але Comrades завжди сповнений несподіванок і відомий своєю непередбачуваністю. Здавалося, що зовсім недавно мій супутник був сповнений рішучості знести свій рекорд на півгодини або більше, і раптом він все більше і більше став просити мене пройтись пішки, навіть раз зупинявся на короткий сеанс масажу, який пропонували місцеві волонтери фізіотерапевтичних салонів приблизно через кожні 8-10 км. У результаті, коли нам залишалося близько 2 кілометрів до Cowie’s hill, він сказав мені, щоб я біг далі сам (а тепер більше я тягнув його за собою), а він відпочине поруч із батьками і далі вирішить, як вчинити, бо його ноги зовсім відмовляються бігти.

Comrades marathon 2014

Я продовжив свій шлях сам і незабаром отримав підзарядку і обійняв дітей востаннє перед фінішем, а далі був… кілометровий підйом. Практично всі бігуни перейшли на крок, а я зовсім дивним чином відчув у собі сили продовжувати біг, не відчуваючи надмірних труднощів. Напевно, це було те саме друге дихання, про яке багато хто говорить, але я особливо його ніколи не відчував. Так, перед цим я з’їв енергетичний гель з великою дозою кофеїну, але не думаю, що мій підйом сил був пов’язаний тільки з цим.

За наступні 18 км я жодного разу не перейшов на ходьбу, хоча практично на кожному навіть невеликому підйомі люди йшли, а не бігли. Не знаю, що підтримувало мене, оскільки моя середня швидкість зросла до 5.00-5.20/км залежно від профілю траси (коли Blaine’у було погано, ми пересувалися зі швидкістю 6.00-7.00/км). Я просто пачками обганяв людей, подумки уявляючи себе вже на фініші. Все ж 18 км — досить велика відстань, тому мені довелося зібрати всі морально-вольові сили, але як приємно було побачити океан і урбаністичні контури Дурбана, навіть здалеку. Коли бачиш мету на власні очі, вона наближається швидше.

Comrades marathon 2014

Останній кілометр перед стадіоном і сам біг стадіоном — це невимовне відчуття, яким треба насолоджуватися, поки біжиш ці останні 300 метрів по траві. Задля цих відчуттів варто пробігти попередні 89 км. Фініш — це завжди полегшення. Цього разу мені знадобилося 8 годин 26 хвилин та 22 секунди. Я прийшов 1288-м, обігнавши на останніх 18 км понад 750 людей!

Якщо дуже втомився — є де прилягти та відпочити. Дехто навіть примудряється подрімати — адже підйом був ранній (якщо ви добиралися на старт з Дурбана, то встати довелося не пізніше 3 години ночі). Я ж походив хвилин 20, перш ніж знайшов свою сумку, переодягнувся і присів. Незабаром приїхали мої друзі з Артемом та Макаром. Виявилося, що Blaine відмовився сходити з дистанції і йшов пішки майже 3 години, щоб переможно підняти руки та здобути заслужену медаль Comrades! Таким як він — мій салют! Радість самоперевершення не зрівняти ні з чим.

Звісно, цікаво було побачити все знову, тільки тепер очима любителя. Я ще раз переконався, що на старт потрібно виходити повністю до нього підготовленим. Щодо природного бігу, то для мене нинішній забіг став лише доказом його ефективності. Навряд чи в мене було б багато шансів добігти без сильних болів, якби я біг із п’яти. Крім того, зараз, через 2 дні, я вже можу спокійно ходити не накульгуючи, особливо спускаючись сходами, чого не скажеш про більшість бігунів, які здолали дистанцію.

Тому — бігайте правильно, бігайте красиво, бігайте ПРИРОДНО! Успіху та щастя всім!

via.

РОЗПОВІСТИ ДРУЗЯМ
Підпишіться на розсилку з порадами та статтями про біг

Головна сторінка

как провести межсезонье с пользой
5 Грудень 2021 939

Тренування Відпочиваємо правильно: як провести міжсезоння з користю, навіть якщо ви втомилися від бігу

Після інтенсивного змагального сезону багато хто задумується: як зробити перерву в бігу, але й не втратити форму при цьому? 

Відпочиваємо правильно: як провести міжсезоння з користю, навіть якщо ви втомилися від бігу
Підпишіться на нашу розсилку.
Ми не спамимо і надсилаємо лише корисне