Щороку у Варшаві проводять два марафони: навесні та восени. Це два різні старти з різними спонсорами і, ймовірно, вони змагаються один з одним, намагаючись переманити учасників якістю організації, солідним стартовим пакетом та швидкісною трасою.
Наш екіпаж у складі чотирьох осіб вирушив до Варшави за два дні до старту. Їхали на авто — прекрасний варіант для поїздок на невеликі відстані. Дорогою зробили зупинку на нічліг у Ковелі і відносно швидко пройшли прикордонний контроль.
Вже за кілька годин після перетину кордону ми прогулювались по Експо Варшавського марафону. Стартові номери вдалося отримати оперативно. Їх видають за паспортом, а ваучерами учасника організатори чомусь не користуються.
У стартовому пакеті ми отримали: пам’ятну футболку з емблемою марафону, бігову бейсболку Asics, запрошення на паста-паті перед марафоном та на обід після фінішу, енергетичний напій, кілька сертифікатів зі знижками та традиційну поліграфію. Вартість реєстрації при цьому становила 690 грн (35 $) — доволі приємна ціна, як для такого набору.
Мабуть, організатори Варшавського старту навчилися керувати й погодою: у суботу та понеділок було спекотно та сухо, а в неділю +15 та дрібний дощ. Кращої погоди для марафону і не придумаєш.
Трамваєм, вщент забитим марафонцями, ми швидко дісталися до місця старту. Діяли відповідно до заздалегідь продуманого плану: камера зберігання, розминка, туалет. Місце у стартовій зоні зайняли за 20 хвилин до початку. Як показує досвід минулих років, іноді протиснутись у свій коридор вдається лише на останніх хвилинах. Штовханина вносить дискомфорт перед стартом, а завбачливість успішно позбавляє непотрібного роздратування.
Зрештою, пролунав постріл стартового пістолета і величезна хвиля понеслася вулицями Варшави.
Мої перші 5 км вийшли нервовими. Я опинився у групі, яка рухалася за пейсмейкерами на результат 3 год.
Досить багатолюдний та амбіційний колектив спершу біг на результат 2:50, але потім різко сповільнився. Довелося обганяти і бігти за своїм планом, але до 21 км ця група, помітно порідшала і наздогнала мене. На годиннику було 1:28, а в голові — надія прискорюватися в другій половині дистанції.
Варто сказати, що розмітка дистанції на трасі не збігалася з даними супутників. Різниця була від 100 до 200 м і це пристойно збивало з темпу, подекуди доводилося прискорюватися.
Ці ривки і нерви дали про себе знати до 30-го кілометра. Ноги налилися свинцем і відмовилися бігти у запланованому темпі 4 хв/км. Кілька разів я спробував прискоритися, але зрозумів — на цьому марафон закінчено, сил на змагальний біг не залишилося.
Тому, щоб не сходити на середині дистанції, я знайшов у собі сили легко дотрусити до фінішу, роздивитись місто та поспілкуватися з уболівальниками.
На мою думку, Варшава не належить до тих міст, куди варто їхати на екскурсію. Під час війни старе місто було практично повністю знищене і відновлено лише в післявоєнні роки. Наприклад, королівський палац було відбудовано лише у 70-ті та 80-ті, причому окремі реставраційні роботи ведуться й досі.
Але Варшава затишна: Вісла розділяє її на дві частини, широкі вулиці плавно переплітаються з новими мостами. Відразу за одним із них стоїть красень-стадіон, на території якого було розташоване марафонське містечко.
Фінішні ворота — окремий витвір мистецтва — нічого подібного раніше не доводилося бачити. Перший поверх — власне, сам стулок із годинником та величезним екраном, а на правій та лівій стороні коридору розташовані труби, з яких періодично валить святковий білий дим та конфеті.
В арку впиваються трибуни із глядачами. На другому поверсі однієї з них розташувався оргкомітет марафону та п’єдестал для нагородження. І внизу, і вгорі не припинявся рух: одні тільки фінішували, інших уже нагороджували.
Після фінішу учасники відправлялися до масажистів та барменів, на столах був великий вибір фруктів та безлімітні фреші. Екзотично виглядали й спеціальні ванни з крижаною водою, куди можна було занурити втомлені ноги.
Компанія «Мерседес», один із партнерів Варшавського марафону, за номерами учасників розігрувала спортивний автомобіль. Під час оголошення переможця було чути звуки падаючих тіл, а щасливий власник новенького «Мерседеса» був явно не при тямі, коли йому вручали ключі.
Окремо слід відзначити медаль фінішера. На жаль (і це єдиний жаль щодо організації), особливою фантазією дизайнери медалі не відзначилися — кругла заготовка, схожа на бублик, червоні пластикові «крила» з обох боків, які стали відклеюватися відразу після вручення.
А тим часом, всі учасники з бігового клубу KM Running club успішно фінішували. Для двох із групи це був перший марафон, інші впевнено покращили свої результати — чудовий привід для вечірнього свята в тісній компанії. Сидячи у затишному ресторані, ми ділилися враженнями від чергової пригоди та планували наступні поїздки.
За моїми оцінками, Варшавський марафон — чи не найкращий в організації серед європейських побратимів і один із найбюджетніших на сьогодні. Тож палко рекомендую приглянутись до нього.
Фото: polskabiega.sport.pl
Переклад українською: Наталя Сколоздра
Ще цікавих звітів про європейські старти:
- Звіт про марафон у Вільнюсі 2014
- Півмарафон у Лісабоні: літо, вино та рок-н-рол
- Напівмарафон у Відні: пробігти півміста і здобути зірку в нагороду