Міша Свиридюк

Звіт про Chornohora Sky Marathon 2021

Чому трейл — це новий асфальт, або як бігуни втікають з міста.

Якщо ви бігаєте, але ще не пробували трейл, то обов’язково до цього прийдете. Чому ми так думаємо? Тому що цифри не обдуриш.

Що там з цифрами?

Статистика українських трейлів показує стрімке зростання:

Настав час, коли майже щовихідних можна вибрати не лише з шосейних стартів, але і трейлів. Більшість з них відбуваються в Карпатах, та вже з’являються й екзотичні варіанти в центрі країни чи навіть на сході. А коли є пропозиція — попит теж зростає. Тому дістати квиток на поїзд в Карпати стає все важче.

Флагманом українських трейлів є Chornohora Sky Marathon, який проводять щороку в треті вихідні серпня. Забіг пролягає мальовничим Чорногірським хребтом, з підйомом на 6 вершин понад 2000 метрів за двома вже класичними маршрутами:

За 7 років кількість учасників на Чорногорі зросла вп’ятеро: з 250 — у 2015 році до 1264 у 2021-му. Сьомий трейл побив усі рекорди, зібравши вдвічі більше людей, ніж торік.

Такою кількістю учасників можуть похвалитися лише кілька шосейних забігів в країні, тому «трейл — новий асфальт». Ліміт на реєстрацію було введено тільки через відсутність транспорту в регіоні, який потрібен, щоб доставити спортсменів до місця старту.

А на всіх стартах Ukrainian Trail League кількість учасників щороку зростає на третину: 1600 — у 2018 році; 2200 — 2019-го, 2800 — у 2020-му.

Chornohora Sky Marathon 2021: як це було

Для тих, хто побував на Чорногорі, така динаміка зростання виглядає логічною. Якість проведення старту завжди на висоті:

Забіг стартує з фінішного містечка на стадіоні (футбольному, легкоатлетичних в Карпатах немає).

Спершу перевіряють обов’язкове спорядження (мембранна куртка, кепка, свисток, ізофолія, ємність для води, склянка, ліхтарик і телефон), і тільки тоді видають стартовий пакет.

Зазвичай на Чорногорі хороша погода, тому не потрібно брати з собою на старт термокофту, штани і шапку — це дуже полегшує рюкзак і життя.

У день старту (субота) всі автобуси регіону везуть учасників до місця старту, і виглядає це приблизно, як Велике переселення народів. На старті метушня досягає максимуму: треба встигнути знайти туалет, зашнурувати шнурівки, перерахувати гелі, попити води…

Природа набагато сильніша за людей і може зламати чимало планів і доріг.
На початку довгої дистанції всіх чекав сюрприз: перші 11 км завжди дуже жваві (лідери бігли в темпі менше 4 хв/км), оскільки пролягають майже рівною лісовою дорогою. Щоправда, зараз другої половини дороги майже немає — її змило водою з Білої Тиси.

Тому з самого початку довелося долати броди і лісові завали. Такі перешкоди поділили учасників на дві категорії: тих, хто чемно стояв в черзі, щоб перелізти річку по колоді, і тих, хто впевнено забігав у воду по коліна, а деколи й по пояс.

Перший серйозний підйом — гора Піп-Іван Чорногірський 2028 м — випробовує, «хто й на що гаразд»: лідери перевіряють один одного, а новачки починають задумуватися, навіщо сюди приїхали.

Для більшості учасників трейл пролягає від КП до КП (контрольний пункт, він же — пункт харчування). Там ми їмо, набираємо воду, дізнаємося новини про лідерів гонки і шукаємо собі попутників на наступний відрізок трейлу.

Перший КП розташований в обсерваторії Білий слон, там на чергуванні гірські рятувальники (не тільки під час забігу, а цілий рік).

Їжа на КП щороку стає все більш різноманітною. Є й ковбаса для м’ясоїдів, і фрукти для веганів, і солодощі для всіх. Окремим пунктом йде кока-кола — в спеку на горі вона заходить як ніколи.

Наступна топова локація на маршруті — найбільш високогірне озеро України Бребенескул. Там КП № 2, до якого веде стрімкий технічний спуск. А потім найсмачніше — підйом на Гутин Томнатик з нахилом 90 градусів. Насправді трохи менше, але на підйомі здається, що рівно 90.

Далі по треку найвища точка України — Говерла. Це найбільш виснажлива частина маршруту, оскільки між контрольними пунктами майже 17 км з підйомом на 2 вершини. Воду треба економити і рівномірно розподіляти — тут допоможе тільки досвід.

Але цього разу природа почула молитви бігунів, і джерело під Говерлою не висохло. Там був волонтер, який люб’язно наливав усім воду. Це був радісний момент гонки, коли звик рахувати кожен ковток, а тут безлімітне джерело просто під горою. У цей період на вершині Говерли — «базар» з туристів, тому залишатися там хоч на хвилину нема жодного бажання.

Далі технічний кам’янистий спуск на перемичку між Говерлою і Петросом.
КП № 3 під Петросом — це оазис життя. Бо там найсмачніший в житті кавун, найсолодше печиво і життєдайна кока-кола.

Залишається останній іспит — підйом на Петрос. 2 км з набором висоти 500 метрів — майже вертикальна кам’яна стіна вгору на 45-му кілометрі гонки, на яку карабкашся з останніх сил, мрієш про нормальну їжу замість гелів на фініші і про те, як впадеш на м’який газон стадіону і будеш просто лежати.

Фінішний спуск 15 км, тут можна добре розігнатися і повеселитися, якщо звісно ви добре тренували спуски, робили силові вправи, вгадали з харчуванням на гонці і дорогою не довелося пити знеболювальне.

Топова локація для фінішу — футбольний стадіон з м’яким газоном, кавунами та пивом від організаторів.

Ще трохи статистики: під час забігу на КП і в фінішному містечку учасники з’їли 1,5 тонни кавунів. Це всі кавуни, які були в районі Ясіні в ті вихідні.

Конкуренція за перемогу була шаленою і визначити фаворитів з величезного списку було важко. У чоловічому заліку головною інтригою було питання: чи зможе хтось дати бій минулорічним переможцям Юрію Климу і Сергію Попову?

Серед жінок була відсутня торішня переможниця Поліна Захарова, тому інтрига була ще більшою.

Першим на фініш прибіг Сергій Попов з неймовірним часом 6:40, це темп 6:28 хв/км (минулорічний результат переможця Юри Клима 7:02).

Загальний залік

Чоловіки 61 км:

Жінки 61 км:

Чоловіки 24 км:

Жінки 24 км:

P. S. Дуже тішить, що деякі спонсори вже самі пропонують організаторам співпрацю і не потрібно вмовляти їх повірити в крутизну трейлів.

Фото: Chornohora Sky Marathon

Що ще почитати: