Українська академія лідерства (УАЛ) — це 10-місячна лідерська формаційна програма для випускників шкіл. Підлітки живуть та навчаються в осередках-кампусах: у Києві, Львові, Харкові, Полтаві, Миколаєві, Маріуполі та Чернівцях.
Тут вони розвиваються як особистості і вчаться приносити користь своїй громаді та країні. В цьому їм допомагають ментори-наставники, лектори із найкращих університетів країни, а ще — щоденні рефлексії та обговорення важливих книг, експедиції Україною та за кордон.
За філософією УАЛ, справжній лідер має розвиватися інтелектуально, емоційно та фізично. Спорт тут займає третину програми.
Під час фізичних занять тут немає «фізкультпривітів» та тренерів зі свистком — як це буває у класичних навчальних закладах.
Цю філософію здорового способу життя закладали ще під час створення УАЛ і вдосконалювали впродовж 5 років.
Втім, графік в УАЛ доволі інтенсивний і навіть жорсткий:
- о 6.45 щодня, крім неділі, в Академії уже ніхто не спить, адже о 7 усі студенти обов’язково мають бути на ранковій руханці
- щотижня — заняття з йоги, кросфіту та навіть танців, аби підлітки спробували та відчули, що підходить саме їм
- обов’язкові командні види спорту та біг
- пробіжки — мінімум п’ять разів на тиждень, щоби в кінці року подолати 21 км. Півмаратон тут пробігає більшість студентів.
Як ми виховуємо любов до бігу
1. Створюємо команди менторів
«У школі я не займалась спортом, тому що соромилася і було нецікаво», — розповідає керівниця департаменту особистісного розвитку УАЛ Євгенія Матейчук.
В Академії ментори допомагають розробити індивідуальний план для кожного студента, адже один може більше, інший менше, а в когось травма.
Також у кожного із менторів-наставників є свої внутрішні виклики та цілі у фізичному розвитку, які вони долають і якими діляться з підлітками.
Тут важливо вимагати в першу чергу від себе, а тоді — від студентів.
2. Робимо спорт цікавим
В УАЛі є бібліотека спортивних книг, а ще — регулярні зустрічі з айронменами, ультрамаратонцями, плавцями і просто успішними людьми, які не уявляють себе без спорту.
Вони надихають студентів своїм прикладом, що спорт — це частина життя продуктивної людини.
3. Візуалізуємо прогрес кожного студента
Важливо не просто поставити за мету пробігти півмаратон. Потрібно зробити так, щоби студенти готувалися до нього не останні два місяці, а цілий навчальний рік.
Тому фінальну ціль розділили на кілька дрібних — 3, 5, 10 кілометрів. Студенти постійно відчувають свій прогрес: що вони змогли і як виросли за короткий час, із якою швидкістю вони можуть досягати певного результату кожного місяця.
3. Заохочуємо внутрішню конкуренцію
«Є особливо натхненні студенти, які ще в жовтні пробігли півмаратони, — додає Євгенія Матейчук. — Цьогоріч в одному з осередків студент якось прийшов у неділю з пробіжки, а всі саме відпочивали в лаундж-зоні, бо вихідний.
Каже „Я щойно пробіг півмаратон“ — і „пішла жара“. Наступного дня у нас з’явилося троє чи четверо півмаратонців».
Після кожного навчального модуля студенти складають фітнес-тест на прес, відтискання і біг. Між собою змагаються, хто скільки пробіг та з яким темпом.
Наприкінці року проводиться Кубок УАЛ, до якого студенти готуються від першого дня навчання. Змагаються в інтелектуальних, командних та спортивних дисциплінах.
4. Час від часу створюємо челенджі
Осередки також передають один одному челенджі. Наприклад, пробігти усім разом 2 350 кілометрів — це сумарна відстань між осередками.
«Ця ініціатива дуже „зайшла“. Мінімум 5–10 км, але ти точно будеш бігати,» — розповідає Євгенія Матейчук.
Вони змагаються не просто самі за себе, а за команду.
Ок, спорт це класно. Але чому саме біг?
Тому що біг — це «симулятор» системної роботи.
«Для людей, які тільки починають бігати, дистанція півмаратону виглядає величезною, — пояснює Євгенія Матейчук. — Але ця відстань швидше про силу волі, витривалість та дисципліну, вона потребує планомірної підготовки».
Готовність працювати системно перевіряють навіть під час відбору студентів. Цьогоріч у вступній кампанії до Академії абітурієнти мають зробити шість тренувань за півтора тижні.
Прес, відтискання, планка, а також біг 2 км — базові вправи, які вступники виконують дистанційно.
Раніше абітурієнти просто приїздили на день в осередок, щоби скласти необхідні нормативи.
«Так, карантин вніс і позитивні зміни у вступну кампанію, — додає Євгенія. — Це спонукало нас подивитися на відбір по-новому і добавити цей „системний“ момент. Потім деякі абітурієнти розповідають, що за ці шість днів вони уже звикли до тренувань і планують їх продовжувати. Власне, цього ми і прагнули».
Відбір до Української академії лідерства триває до 22 червня.
Культура спорту у громадах
УАЛ намагається привчити до здорових звичок не тільки студентів, а і громади навколо осередків. Це також впливає на наших студентів: так вони долучаються до популяризації спорту в якості організаторів, волонтерів.
Так, уже традиційним став благодійний забіг від УАЛ Київ — на честь загиблого кіборга Донецького аеропорту Ігоря Брановицького.
У Миколаєві звикли до масштабного велофестивалю «МиКолесо», який збирає на заїзд близько тисячі велосипедистів.
У Харкові третій рік поспіль старенькі дідусі та бабусі є учасниками проєкту «Бумеранг» — це ціле ком’юніті для пенсіонерів, які приходять разом позайматися руханкою та скандинавською ходьбою.
Минулоріч студенти та працівники полтавського осередку бігли цілу добу. Кожен обирав зручну для себе відстань і на фініші передавав естафету колезі. Це досягнення увійшло до Книги рекордів України.
А що після завершення навчання?
За десять місяців в Академії студенти звикають бігати та продовжують займатися цим і надалі.
Наприклад, один із випускників — Денис Балуба — заснував спільноту ULA Runners. У ній випускники організовуються на спільні пробіжки та обмінюються корисними порадами.
Цьогоріч Денис став організатором традиційного кубкового півмаратону УАЛ, який через карантин пройшов в онлайн-форматі. Після Академії Денис уже пробіг офіційний ультрамаратон, а днями — і просто маратон, але самотужки. Тож з власного досвіду знає, що саме у цьому самотньому бігові найважче.
«Це, мабуть, був один із найскладніших моїх забігів, адже навколо немає людей, які тебе підтримають та обіймуть на фініші, — розповідає Денис. — Також це непрофесійний маршрут, ти маєш сам його спланувати, заздалегідь подбати про воду. Я знаю, що для більшості студентів це перший півмаратон. Хотілося зробити його для них якомога легшим. Тож ми спонукаємо команду перед забігом писати один одному, запитувати про настрій і самопочуття, щоби відчувати цю підтримку».
На спільний забіг 10 травня зареєструвалося 388 учасників — це студенти, випускники та працівники Академії. 213 із них біжать 21 км, решта — по 10 і 5 км.
Кожен учасник фіксує свою відстань через мобільний додаток, надсилає в анкету фінішера фотодоказ подоланої дистанції та отримує медаль. Усі разом учасники подолати у сумі 5 353 кілометри.
Осередок УАЛ Миколаїв набігав найбільше. Пам’ятаєте про хлопця, який ще в жовтні вибіг на недільну пробіжку і повернувся з півмаратоном? Саме ця історія і стала найбільшим тригером для миколаївських студентів.
«Нас це так надихнуло, що ми ще восени поставили спільну ціль стати найбіговішим осередком УАЛ-2020, — розповідає студентка Богдана Гриців. — Ми мотивували одне одного і наполегливо тренувались. Я взагалі до Академії не бігала, тож готувалася цілий рік, уважно прислухалася до порад тренерки і практикувала інтервальний біг та фартлеки. Тож цю дистанцію подолала доволі легко.
Я заздалегідь проклала маршрут, обрала довгі вулиці, у яких менше перехресть і світлофорів, та підключила до цього усю свою сім’ю: на десятому кілометрі чоловік сестри підвіз водичку, на одинадцятому до мого забігу приєднався тато, а на фініші племінники зустрічали з червоною стрічкою біля під’їзду. У мене відчуття великої перемоги над собою, і я впевнена, що цей перший півмаратон — точно не останній у моєму житті».
Підсумуємо
Щоб захопити підлітків спортом, як нам вдалося зробити це у Академії, варто дотримуватися кількох правил:
- мотивувати власним прикладом: викладачі чи ментори мають теж займатися спортом, ставити спільні цілі зі студентами, поділяти з ними досвід досягнення спортивних результатів
- відслідковувати прогрес: регулярні фітнес-тести не дозволять розслабитися та закинути тренування
- гейміфікувати спортивну програму: організовувати змагання, кубки, давати можливість підліткам самостійно кидати виклики один одному
- будувати команди: спільні цілі мотивуватимуть підлітків ефективніше за особисті.
Фото: УАЛ
