Хто: біговий клуб Guide Runner
Де: в теплу пору року стадіон «Спартак», у холодну — легкоатлетичний манеж на Березняках
Коли: вівторок і четвер, 19:00
Як все почалося
Василь Закревський зустрічає нас у холі метро Лук’янівська. Знайомимося. Василь бере мене за руку і ми йдемо шукати транспорт, який прямує до стадіону «Спартак». Кілька зупинок тролейбусом і ми на місці. Учасники Guide Runner вже готуються до тренування.
Ідея створення клубу, де зможуть бігати люди з порушенням зору, з’явилася у 2014. Тоді Закревський був на зборах із Андрієм Оністратом та Романом Королем. Перше тренування відбулося у вересні 2014. Бігали на Русанівці разом із клубом Capital TRI.
Згодом Василь познайомився з керівником громадської організації «Ініціатива Е+» Дмитром Стригуном. У 2015 разом в рамках гранту створили клуб Guide Runner, курси комп’ютерної грамотності, орієнтування в просторі з тростиною та доступності сенсорних приладів для людей із вадами зору.
У 2016 Закревський створив власну «Організацію незрячих людей, активних і незалежних». Окрім бігового клубу з’явилися заняття зі скандинавської ходи, плавання, Fly-йога, арт-терапія і юридична консультація.
Навчання на дотик
«Guide — це той, хто супроводжує, а Runner — людина, яка не бачить. Вони зв’язані між собою, біжать завжди поруч, гайд направляє ранера», — пояснює Василь.
Він втратив зір у школі, а у випускному класі почав займатися плаванням. Перш за все, аби оздоровити хребет, але з часом почав займатися професійно. У 2012 у житті Василя з’явився триатлон.
«У 2013 році у мене був перший старт у Туреччині. 750 метрів плавання, 20 кілометрів на велосипеді і ще 5 — біг. До сьогодні я виступаю на міжнародних змаганнях як член збірної України по паратриатлону», — розповідає Василь.
Спортсмен живе у Броварах і працює масажистом. Тренується по два рази щодня.
Створивши біговий клуб, Закревський запросив професійного тренера Олександра Хадико.
Хадико не мав досвіду роботи з людьми з вадами зору, тому спочатку намагався зрозуміти, як правильно пояснювати ті чи інші завдання.
«Спочатку було важко. Я зіткнувся з тим, що учасники неправильно роблять вправи. Доводилося багато пояснювати. А потім варто відволіктись на мить, і вони знову повторювали те, що вже завчили», — згадує Олександр.
Олександр почав приходити на стадіон з повязкою на очі. Робив вправи так, як учасники клубу, а потім так, як правильно. Знаходив середину, аби мати змогу ідеально розказати і показати.
«Все на дотик. Підходив, брав ногу чи руку, ставив у відповідне положення. Допомагав. З кожним бігав. А зараз вони вже все знають. Є гайди, які вміють правильно бігати, все налагоджено».
Як відбуваються тренування
Клуб зустрічається двічі на тиждень. Чергуються силові та бігові тренування. На вихідні тренер для кожного розписує індивідуальне заняття на довгий крос.
Хадико, перш за все, звертає увагу на те, що біг має бути правильним.
«Коли почалися тренування, бігуни часто мені казали: „Тут болить коліно“ чи „Після бігу ниє спина“. Я навчаю їх, аби було правильне навантаження на ноги, відповідне положення спини».
У клубі близько 20 учасників. Нині гайдів більше, ніж ранерів. Найчастіше пари формуються по зросту. Біжать «зеркально» — якщо в одного учасника права нога попереду, то в другого — ліва.
«Бігуни з вадами зору мене дуже мотивують. Я ціную те, що вони прагнуть ставати кращими, не сидять вдома і не жаліються, що щось не виходить», — розповідає тренер.
Хадико був у збірній України по кросу, потім зайнявся триатлоном і почав тренувати інших.
Приєднатися до клубу може кожен. Достатньо просто прийти на стадіон «Спартак».
Учасники
Мар’яна Саміла прийшла на заняття після довгої перерви. Вона має вади зору, але на тренуваннях може бігати сама. Натомість на змаганнях губиться у натовпі, тому бігає з гайдом.
«Бігаю для себе. Хочу тримати форму і просто подобається біг. Це психологічна розрядка і фізично можна скинути навантаження», — каже Мар’яна.
Вона також працює масажисткою. Крім того, займається скандинавською ходою.
Віра Клименко — гайд. Вона працює військовою, тому спорт постійно присутній в її житті. Прийшла у клуб за порадою знайомого і вирішила залишитись.
Зізнається, що перший раз бігти у ролі гайда було страшно.
«Я мала бігти з дівчинкою. Не знала, що мені робити, думала на ногу їй наступлю і ми попадаємо вдвох. Натомість було дуже легко. Під час бігу ми спілкуємося, щось дізнаємося нове одне про одного, як маленька сім’я», — розповідає Віра.
Дівчина каже, що після того, як почала бігати в клубі кардинально змінила уявлення про людей із вадами зору.
«Василь Закревський іноді краще навіть бачить, ніж я, просто іншим зором. Я зрозуміла, що не можу ні на що скаржитися, в мене все є. Я бачу, що людина, яка незряча, має стільки нагород і досягнень. Мені є до чого прагнути. Дивлячись на таких людей, мені хочеться робити ще більше», — каже військова.
Учасники Guide Runner не лише разом бігають, а справді мають близькі стосунки.
Через колектив і тренера у клуб прийшов і Павло Філіпічев. Дізнався про тренування від друга з вадами зору, який кілька разів просив із ним побігати.
«Бігати з кимось не страшно. Здебільшого — це той самий біг, але відчуваєш відповідальність, бо маєш бачити не лише за себе, а й за партнера».
«Маєш помічати деталі, які, можливо, не помітив би, а для людини з поганим зором це важливо. Дрібні камінці чи вибоїни. Ми біжимо в ногу і я силою руки скеровую цю людину. А коли вже є якісь особливі моменти на дорозі, тоді коментую».
Учасники клубу постійно беруть участь у змаганнях. Бігають півмарафони, марафони, трейли і навіть беруть участь у «Race Nation-Гонка Нації».
Фото: Сергія Нужненка
