Побігли
Старт Забігу Миру розпочався 21 березня на Майдані Незалежності. Атмосфера нагадувала шкільний випускний: друзі, батьки, фото- та відеокамери. Ведучий викликає людей на сцену, і кожен натхненно мовить: «Вже понад 5 років я займаюсь бігом. Спершу біг за останнім трамваєм, потім на вступні іспити. І, нарешті, ми зустрілися: я і біговий клуб мого міста. І відколи в Києві не залишилося нових місць для бігу, ми вирішили бігти до Європи».
Забіг Миру — це шлях, вибраний усвідомлено. Це час та відстань, які не чують «я втомився» чи «я не можу». Це не Галопом Європою і не Ironman.
Це день, який починався із питання «Де ми і хто зараз біжить?». День, коли не важливо понеділок сьогодні чи субота. А ранок настає не з світанком, а з будильником о 02:45 та дружнім «Прокидайся, наша зміна».
Механіка забігу
Механіка забігу проста — потрібно командою пробігти 240 кілометрів за 24 години. Це безперервна естафета: 12 людей по черзі біжать, передаючи один одному gps-трекер, який фіксує маршрут та швидкість бігунів. Кожен біжить у комфортному для себе темпі, приблизно 1 годину 15 хв.
12 осіб було поділено на 3 групи по 4 людини в кожній. Тож бігова зміна кожної «четвірки» тривала 5 годин або приблизно 50-60 км. Один із бігунів «четвірки» біжить, решта 3 — у машині супроводу.
Дві інші групи займаються будь-чим, але через 5 і 10 годин зобов’язані в умовній точці приймати естафету. Маршрути та точки узгоджували один з одним за допомогою програми для смартфонів Maps.me.
Приймаєш естафету, взуваєш улюблені кросівки і біжиш (у світлий час доби — у вказану точку, вночі — у супроводі машини з рештою учасників твоєї групи).
У нічний час обов’язковою є наявність світло-відбиваючого жилета та ліхтарик (краще з кріпленням на голові). З досвідом ми стали розумнішими і зрозуміли, що також важливо при собі мати: документи, телефон, гроші, свисток, компас, кредитну картку, розмовник 5 мовами, а іноді навіть спальник — цей список був затверджений після втрати одного з учасників на гірському перевалі.
Як це було насправді
Маршрут за весь забіг коригувався кілька разів, при цьому ключові дати та міста залишалися незмінними. Змінювалося все інше — день, ніч, міста та країни, гори та океани.
Все це схоже на комп’ютерну гру. На підсвідомому рівні кожен із учасників розумів, що це запрограмована настанова своєму тілу — йти до мети. Забути про те, що таке холодно, на вулиці сніг чи дощ, а тобі темно та страшно, втомився, не хочу, не можу, знову гірочки, тільки поїв чи банально хочеться спати.
Забіг Миру — це одночасно спринт на високій швидкості та ультрамарафон на витривалість, іноді це щось між станом “померти” та “народитися заново”.
Спочатку добре працювало переконання «Якщо сприймати свою зміну як звичайне щоденне тренування, буде не так складно». Міф був зруйнований на 3-й день: оскільки у тебе немає можливості скласти тренувальний план з урахуванням рельєфу, погоди, самопочуття та часу доби. Та й у центрі Парижа особливо не зробиш спеціальні бігові вправи, а фартлек на Монблан також не мав особливого успіху.
Наступним етапом був сон, масаж та сауна. Всі ми пам’ятаємо про користь восьмигодинного сну. Це правило діяло перші кілька днів, поки організм не пройшов період акліматизації і не перебудувався на нове правило «У будь-якій незрозумілій ситуації — спи».
У графі «масаж» варто поставити плюсик і подякувати партнеру Beurer. А ось про сауну залишалося лише мріяти.
Деякі бігуни провели експеримент тривалістю 50 днів без м’яса, риби, птиці і сиру. Результат — чудове самопочуття та руйнування міфу про те, що без м’яса легкоатлети помирають на сьомий день.
Не буду писати про те, як чудово бігати під пекучим сонцем Іспанії, і що бігові доріжки в Нідерландах ширші за Дніпровську набережну, або про те, як правильно одягатися в ту чи іншу погоду, як втекти від вовків і орієнтуватися по зірках, про користь вітамінів і ізотоніка — для цього є Google. Для решти: досвід, сила волі і тренованість.
А ще учасники Забігу Миру тепер достеменно знають — справжня сила народжується в голові. Вона змушує йти вперед, навіть у ті моменти, коли тіло хоче впасти.
Трохи статистики: 12 любителів бігу встановили рекорд Гіннеса, подолавши в естафеті 8725 бігових кілометрів у режимі нон-стоп, ніхто не захворів і не був травмований, ніхто не зненавидів біг. Кожен із них повірив у себе та повірив у команду!
А зараз — одягай свої улюблені кросівки і досить сидіти біля монітора, настав час на тренування!
Автор: Ксенія Джуган