Повний Ironman — це 3,8 км плавання, 180 км велосипедних перегонів і повний марафон (42 км) на додачу. «З дивану» таку дистанцію не візьмеш — здається, ніби треба жити на тренуваннях, щоб виконати таке. Ми зустрілися з Олександром і розпитали його про те, як він став «залізним», про його життєві пріоритети і мотивацію.
Відповіді наводимо у формі коротких тез.
Я змінював види спорту і тому досягти визначних результатів мені не вдавалося. У пізньому віці, після 30 років, почав займатися веслуванням і саме в ньому я отримав перші серйозні здобутки. Потім кинув: в Україні немає інфраструктури, багато часу витрачається на дорогу до місця тренувань.
Тріатлон захопив. У 2012 році ми проводили акватлон. Сюткін та Іванов були лідерами того старту. На біговому етапі Іванов випередив Сюткіна, але той додав на фініші і був першим. Неймовірна битва, розпал пристрастей, грація переходу з одного виду спорту в інший.
24 жовтня 2012 року я почав займатися тріатлоном і готуватися до Ironman. Торік зробив повну дистанцію на трасі під Києвом. Дуже погана погода була: вітер, холодна вода. Вже тоді я вирішив брати участь у Франкфурті.
Але потім почався Майдан, у який я поринув з головою. Ставив станок із велосипедом на майданчику біля Українського дому та крутив педалі. На мене дивилися як на божевільного.
Складнощі підготовки
Найбільше досягнення на цьому шляху — не успішний фініш, а те, що я до старту за 1,5 року не пропустив жодного дня тренувань. Двічі було запалення легень, температура 39,4 ˚С. Так, це неправильно з погляду здоров’я, але для мене було важливо добре підготуватися.
Немає такої погоди, немає такої причини, немає такої пори року, стану здоров’я, при якому я не міг би тренуватися. Це фундаментальний принцип, і він спрацював.
На тлі безсонних ночей та постійних тренувань почала боліти права сторона голови — діагностували передінсультний стан. До початку червня просто відновлювався, не виконував жодних важких робіт.
Спортсмен для себе має зробити вибір, для досягнень результатів у спорті потрібно чимось жертвувати.
Перед стартом
У середу обкатували велотрасу. На світлофорі я зробив завал. Мене вигнали в кінець пелетону, який вели мотоциклісти — уявляв, що я лідер на Тур де Франс.
Судячи з вартості велосипедів у транзитці перед стартом, зрозумів, що я випадкова людина на цьому святі — зі своїм я був більше схожий на волонтера.
Старт
На плаванні «присів людині на хвіст», великому двометровому німцеві. Ногами зовсім не працював, плив навіть по-собачому. Виходило дуже легко і швидко. Перші 500 м було страшне пекло, 3000 учасників.
У першій транзитці мій велосипед збили зі стійки. Усі гелі, вода були розкидані.
Поїхав — почало стукати переднє колесо, заднє терло об гальмівні колодки. Так і проїхав усі 180 кілометрів. У горах заважав сильний вітер, постійні повороти і траса вгору-вниз.
Мене мотивувало, коли на трасі я на своєму «козлику» обганяв під гору карболети. Швидкість із гори у лідерів була 80 км/год і більше. У другій транзитці після велоетапу вже був фініш переможця, я пішов подивився на церемонію нагородження, переодягнувся і побіг.
Про біг
На біговому етапі була шалена вологість. Спека +30˚С. Біг по 6 хв/км. Сильно згоріла спина, гідрокостюм натер шию. На дистанції їв гелі, але на біговому етапі вони не лізли.
Дуже добре вболіває публіка, божевільно. Не відчувається моральна втома на дистанції — завжди хтось підтримує, поливає, кричить. Я покращив час на 2,5 години, порівняно з київським осіннім тріатлоном.
Коли фінішував, думав, що зможу зробити ще одне все велике коло Ironman. Не було відчуття втоми.
На фініші
Величезна кількість людей, уболівальників, глядачів, як у Римському Колізеї. Ніхто спеціально не обганяє, дають можливість сфотографуватися.
Я фінішував із українським прапором. Шалена радість!
Потім мені поставили дві крапельниці для профілактики, вирішили, що втомився. Глядачі не розходилися, доки не прибіг останній учасник. І лише потім урочистий гімн. Дуже добре продумана організація.
Далі планую напівмарафон, осінній київський. Хочеться покращити результат. А ще щороку в травні на Гаваях проходить чемпіонат Molokai Surf Ski World Championships – чемпіонат з веслування на океанських каяках класу Surf ski. Дуже складна гонка — 51 км з острова Оаху до острова Молокаї величезними хвилями. Мрію у ній взяти участь. І, звісно, знову дистанцію Ironman виконати.
Спорт для мене — це спосіб життя, в якому головне піклування про здоров’я.
Бути спортсменом — це вибір. Для мене це вибір всупереч можливим кар’єрним перспективам, які не додають здоров’я.
Ще спортивних історій:
- Звіт Володимира Дегтярьова про IronSolo
- 100 Miles of Istria, або Як тріатлети біжать ультрамарафон у 110 км
- Герої другого плану: дружини і чоловіки бігунів — про захоплення своїх партнерів