Харрієт почала брати участь у марафонах з 76 років, щоб допомогти у зборі коштів для боротьби з лейкемією. Благодійним бігом їй вдалося зібрати понад 90 000 $. Пробігши цього року свій 15-й марафон, вона пропустила лише один — торік, коли боролася з раком шкіри.
«Коли я бачу молодих дівчат, які ледве рухаються і накульгують, — каже Харрієт, — то думаю: добре, що я почуваюся не так погано, як вони».
Томпсон не могла добре підготуватися до свого останнього марафону, окільки за 11 днів пройшла 9 курсів хіміотерапії, останній з яких був лише за місяць до старту. Вона одягала спеціальні пов’язки, щоб закрити рани після лікування.
Харрієт Томпсон — колишня піаністка і каже, що дисципліна гри допомагає їй бігти. Іноді у голові вона любить програвати швидкі етюди Шопена у такт бігу.
«Я зазвичай думаю про етюди Шопена — ті, які технічно складні, бо вони досить швидкі. Вони стимулюють мене бігти трохи швидше і допомагають скоротати час».
Коли її просять дати настанову іншим бігунам, вона бажає всім «висипатися і пити більше води».
Томпсон бігає, займається йогою та розтяжкою. У своїй спільноті пенсіонерів вона «одна з небагатьох, хто може рухатися швидше, ніж просто прогулянковим кроком». Харрієт впевнена: якщо наступного року буде жива і зможе бігти, знову візьме участь у марафоні Сан-Дієго.
via. Переклад і адаптація Юлії Бортник.