Як організувати велотренування практично в будь-якому місті світу


Друзі, ми запустили донати: якщо вам подобається те, що ми робимо, ви можете підтримати нас на Патреоні. Так ми зможемо готувати для вас ще більше цікавих і корисних матеріалів. Детальніше тут.


Я вже давно в будь-яку поїздку беру з собою кросівки. Побігати в новому місті, подивитися цікаві місця — обов’язкова частина кожного відрядження. Але що, якщо в поїздці буде багато часу, є класні локації і хочеться влаштувати велотренування? Очевидна відповідь — везти велосипед з собою. Але це складно, дорого і може стати проблемою, особливо при перельоті з пересадкою. Та й тягнути у відрядження велосипед якось дивно.

Альтернатива є.

Шукаємо велосипед

Дізнавшись, що в поїздці в Сан-Франциско у мене буде пристойно вільного часу, я вирішив спробувати влаштувати собі тривалі велопокатулі околицями, щоб і потренуватися на місцевих пагорбах, і подивитися цікаві місця. Звісно, першим питанням став пошук велосипеда.

Простий і очевидний сценарій — оренда. Побіжний пошук показав кілька велопрокатів недалеко від готелю з різними варіантами байків. На цьому б я і зупинився, але при бронюванні раптово помітив, що при ціні прокату шосейного велосипеда $50/доба, потрібен страховий депозит у розмірі $1500. Такий варіант мені точно не підходив, хоча і був найбільш гнучким. Великий і популярний місцевий прокат Blazing Saddles пропонує різні варіанти, доставку велосипеда в готель і навіть здачу його в іншому місті.

Поскаржившись на ситуацію в Твіттері, я вже було відмовився від цієї ідеї, але добрі люди порадили сервіс Spinlister. Це такий собі Airbnb про велосипеди, дошки для серфінгу і сноуборди.

Всі охочі можуть розмістити там свої пропозиції про прокат спорядження, встановити ціну і чекати клієнтів. Детальні фільтри допомагають знайти велосипед потрібного типу і розміру ближче до вашої локації. За окремі $20 багато власників готові доставити вам байк за потрібною адресою і потім там же його забрати. Жодні страхові депозити не потрібні, сервіс страхує прокатні велосипеди на $10 000.

Я знайшов три відповідних за ціною і розміром варіанти і після тривалої переписки вибрав найбільш підхожий — карбоновий байк Cannondale 2009 року від орендодавця з високим рейтингом і безліччю відгуків. У 2013 році на цьому велосипеді навіть втікали з Алькатраса в одному з найоригінальніших і популярних тріатлонних стартів світу.

З урахуванням комісії сервісу оренда з 8 ранку до 5 вечора обійшлася у $33. За сучасні топові шосейники просять від 50 до 100 доларів на добу. Тиждень прокату будь-якого шосейного байка буде коштувати від $100.

Починайте переписку з власником велосипеда хоча б за тиждень до передбачуваної поїздки, різниця в часі сильно уповільнює спілкування, до того ж, далеко не всі відповідають хоча б в той же день.

Крім власне велосипеда, багато власників надають також велозамок, шолом та інші корисні речі. Мій орендодавець повністю забезпечив велосипед ремкомплектом, запасними камерами і нарамною сумочкою для харчування, за що йому велике спасибі. До того ж, велосипед був обладнаний педалями Look Keo, придатними до шипів на моїх велотуфлях, хоча я про всяк випадок все одно взяв свої педалі та інструменти.

Сервіс Spinlister найбільш популярний у США, але і в європейських столицях вибір велосипедів також досить добрий.

Планування маршруту

Тут я повністю поклався на сервіс Strava. У випадку з Сан-Франциско це був ідеальний варіант, оскільки у Strava є великий гайд велосипедними маршрутами в цьому місті і околицях.

Якщо ж такого гайда немає, то можна просто досліджувати відрізки і дивитися, де катаються місцеві велосипедисти, плануючи цікавий маршрут самостійно.

Навігація

Маршрут — це чудово, але ним ще потрібно їхати і не заблукати. Я взяв з собою кілька програм, що забезпечують офлайн-навігацію (місцеву SIM-картку я не купував і інтернету з собою не було).

У підсумку, в дорозі адекватно відпрацювали тільки карти Maps.Me, куди я попередньо завантажив дуже детальну карту Каліфорнії і кілька маршрутів зі Strava. Для цього я скачав з гайда Strava GPX-файли, перетворив їх в онлайновому конвертері в зрозумілий Maps.Me формат KML і відправив собі поштою. Після цього залишилося тільки відкрити аттачем на телефоні і в додатку з’явилися маршрути.

Навігації в додатку немає, але це не було проблемою: велосипед не машина, завжди можна зупинитися на розв’язці і зорієнтуватися. Добре, що з вуличними вказівниками у США проблем немає жодних, всі вулиці підписані і завжди зрозуміло де ти перебуваєш. Незрозуміло тільки, чому смартфон так і не зміг знайти супутники в горах без підключення до інтернету.

Якщо ж ви преміум-передплатник Strava, то це все зайве, тому що мобільний додаток сервісу вміє вести за маршрутом офлайн. У безкоштовної версії такої можливості немає.

Порада: якщо плануєте гірську поїздку, роздрукуйте профіль висот по кілометрах і наліпіть на раму, щоб розуміти, на якому ви світі зараз і що чекає попереду.

Мені цього дуже не вистачало, коли видершись на черговий багатокілометровий апхіл, за невеликим спуском я виявив ще більший підйом, який мало мене не доконав.

Харчуванння

Якщо поїздка передбачається довга, плануйте місця для пітстопу заздалегідь. Я набрав з собою традиційної їжі (батончики, гелі, банани), але після гір в спеку це просто вже не лізло, тому ледве дотягнув до придорожньої піцерії, де був врятований пепероні і колою.

Ще важливіше питання — вода. «Несподівано» в горах, які є частиною національного парку, не виявилося взагалі жодної цивілізації. На найбільш складній ділянці під палючим сонцем я залишився з кількома ковтками на денцях обох фляг, що серйозно підкосило мене не тільки фізично, а й морально. Знайшовши невеликий клаптик тіні на підйомі, я зупинився і просто не міг змусити себе їхати далі, оскільки поняття не мав, що чекає мене попереду (див. попередній пункт).

В результаті я все-таки поїхав, зустрів велосипедиста, який зорієнтував, що після спуску за кілька кілометрів буде станція паркових рейнджерів, де можна набрати води (спасибі йому за це величезне!). Взагалі, катаються тут люди дуже масово: в розпал робочого понеділка велосипедистів я зустрів більше, ніж у Києві можна побачити за місяць. При цьому всі доброзичливі і готові прийти на допомогу і підказати цікаві маршрути.

Підсумовуючи

Це були найкращі муки, які можна купити за $30. Найкрутіші покатулі в моєму житті: 120 км з набором висоти майже 1700 метрів (в одному місці я зупинився і поставив запис треку на паузу, після чого не відразу згадав, що потрібно включити назад).

Абсолютно новий гірський досвід, шикарні краєвиди і дороги, захопливі спуски і вид з гір на Тихий океан. Я дещо переосмислив своє ставлення до велоспорту під час підйомів, які здавалися нескінченними. Тому якщо в майбутній поїздці у вас має бути вільний день, скористайтеся цими порадами, не пошкодуєте.

P.S.: Вчора я думав, що більше ніколи не захочу в гори. Сьогодні я вже мрію про збори де-небудь в Альпах.

Текст і фото: Олексій Тараненко

Переклад українською Наталя Сколоздра

Що ще почитати про вело: