Одразу зазначу, що мова йде про вибір спортивних туфель під контактні педалі. Різні артисти циркових жанрів вже самі розберуться, який колір кросівок DC краще підходить до їхнього BMX-у.
Велотуфлі — це, мабуть, найбільш недооцінений елемент екіпірування велосипедиста. Чи не щодня можна побачити велосипедистів на дорогих шосейних велосипедах, які не тільки їдуть дещо повільніше, ніж задумано конструкторами рами, але при цьому умудряються в комплект до коліс Zipp та електроніки Dura Ace купувати туфлі за 100 доларів.
Зрозуміти таку позицію в наших широтах нескладно: мало перед ким можна козирнути туфлями, зате від топових карбонових рам неофіти бризкають слиною далі, ніж бачать, надійно і швидко підвищуючи самооцінку власника.
А між тим, від гарного взуття і сідла залежить левова частка задоволення від тренувального процесу і гонок. Ось уявіть собі, що ви готуєтеся до марафону і йдете в Спортмастер за «кросівками» Demix. Як на вас подивляться люди? Правильно, як на божевільного.
У велотуфлях багато хто проводить по 5-6 годин щовихідного. І вже через годину їзди затерпають стопи, горять пальці та інші радощі погано підібраного взуття можуть перекрити все хороше, що ви відчуваєте, дивлячись на м’які форми свого велосипеда.
До біса всі прелюдії! Просто повірте: через кілька років ви або самі дійдете до написаного нижче шляхом спроб і помилок, або скористаєтеся порадами і заощадите купу часу і грошей.
Тож почнемо:
- Велотуфлі — найголовніший елемент спортивного екіпірування, після нього йде сідло, після сідла — все інше, включаючи сам велосипед.
- Туфлі повинні точно підходити за розміром і по колодці. Інакше — біда.
- Купувати туфлі можна тільки після примірки, дуже ретельної і ніяк інакше.
- Взуття для шосейного велосипеда повинне бути з карбоновою підошвою.
- Доброї пари туфель вистачає щонайменше на 2 роки інтенсивного використання. Втім, після цього їх зазвичай можна вигідно продати і оновитися на аналогічну модель свіжого року.
- Окремі моделі Sidi можуть служити до 10-ти років без втрати функціоналу. Тобто зовні вони можуть виглядати, як груди 70-ї річної бабусі, але при цьому бути комфортнішими за будь-яку пару взуття, яку ви знайдете в місцевих магазинах.
Тепер по пунктах.
Туфлі — основа вашого комфорту при їзді на велосипеді
Скільки б обивателі на форумах не перемивали кісточки новим перекидкам Shimano або колесам Fulcrum, ще не вигадали нічого, що впливало б на «якість їзди на велосипеді» більше, ніж туфлі. Словосполучення, звісно таке собі, в англійській мові є більш точне «riding experience». В реальності різниця між велосипедом з обладнанням Dura Ace і аналогічною моделлю, але на Ultegra настільки примарна, що виміряти її в будь-яких видимих одиницях буває дуже складно.
При цьому біль у стопах від неправильно підібраної колодки або розміру часом буває таким сильним, що хочеться просто зупинитися і вже нікуди не їхати. І тоді вже зовсім не важливо, скільки ви віддали за велосипед, якщо ви сидите на узбіччі, знявши туфлі, а ваші товариші дивляться на вас з докором і чекають коли ж ви зважитеся знову застебнути своє взуття. Це в кращому випадку, а в гіршому ви просто сумно дивіться услід групі, яка з кожною секундою все ближче до фінішу, а ви все ближче до позначки DNF.
Довжина устілки — недостатній фактор. Важливо дивитися на колодку!
Велотуфлі, як і будь-яке інше жорстке взуття, дуже специфічні за колодкою. У кожного виробника вона своя і відрізняється радикально. Аж до повної неможливості їздити у взутті певних виробників, попри, начебто, відповідний розмір.
Для мене, наприклад, таким виробником став Scott. Спроба їздити в їхніх туфлях закінчилася довгою лайкою на тему повернення із залученням фахівців із ЗППС (Закон про захист прав споживачів — не плутати з ЗПСШ). Туфля була занадто вузькою і, незважаючи на достатню довжину, нестерпно тиснула з усіх боків.
Навіть на перший погляд дуже схожі колодки, як наприклад Specialized S-Works до 2012 року і Mavic Zxellium тих же років при тривалій експлуатації показують абсолютно різний рівень комфорту.
Є лише один спосіб перевірити, чи підходить вам взуття: довго і нудно міряти все, що можна поміряти в реальному житті.
Якщо туфлі хоч трохи не підходять, залиште їх і пробуйте інші. Магія типу «розносяться» не працює! Вони не розношуються і навіть невеликий дискомфорт на примірці при реальній їзді може вилитися у великі проблеми.
Ніколи, за жодних умов не купуйте взуття наосліп, ґрунтуючись на розмірі звичайного взуття, яке ви носите щодня!
Тут я готовий ставити стільки знаків оклику, скільки потрібно. Хочете знати чому?
Розмірна сітка різних виробників відрізняється на декілька розмірів. Основна частина взуття, в якому я ходжу по місту, має розмір 41.5-42, є навіть 41.0. Його я, до речі, теж вибираю дуже ретельно, але тепер увага — фокус! Нижче розміри різних моделей взуття, в яких я їздив або їжджу, які добре сидять на моїй нозі, або хоча б добре підходять по довжині устілки (в хронологічному порядку):
Shimano M085 — 44.5
Specialized S-Works MTB (2006, 2009, 2012) — 43.5
Specialized Defroster MTB (2009) — 43 (трохи тиснуть, але 43.5 був завеликий)
Specialized Road Pro (2010) — 43.5
Specialized S-Works Road (2012) — 43.5
Mavic Zxellium Ultimate (2012) — 43-1/3
Specialized S-Works Road (2014) — 43 (нова колодка з 2013 року, 43.5 — завеликий)
Giro Empire Road (2013) — 43.5
Спільне у всіх цих пар взуття одне — устілка довжиною приблизно 275 мм. Увага питання: наскільки зручно було б їздити в парі туфель Shimano 41.5 розміру (на 3 розміри меншому, ніж потрібно), купленій десь на інтернет-аукціоні за півціни?
Тут ми плавно переходимо до тези про те, що:
Взуття потрібно купувати тільки в магазині, де його можна поміряти, ще раз поміряти, потім купити, кілька годин поносити вдома і в разі чого повернути.
На аргумент «в наших магазинах дуже дорого», можу навести кілька контраргументів:
- знижки — в будь-якому веломагазині ближче до осені з’являються ціни типу -40%, а це вже часто дешевше, ніж на ebay.
- передзамовлення — з багатьма постачальниками можна домовитися про передзамовлення взуття з пристойною знижкою.
- різкі коливання курсу долара — іноді дозволяють купити топову пару взуття за ціною звичайної. Коли прибігаєш в магазин з пачкою грошей, в обмінниках долар по 20, а в магазині ціни пораховані ще по 11.80 і зі знижкою 30%, оскільки ніхто нічого не купує навіть зі старими цінниками.
Ну, а загалом, так: 8 000 грн за пару шосейного взуття можуть навіяти сум навіть на дуже великих фанатів бренду.
На перший погляд може здатися, що рішення проблеми досить просте. Достатньо одного разу знайти підходящі за формою туфлі і все життя купувати моделі цього виробника за кордоном за смачними цінами, але ця формула теж працює не в 100% випадків. Є два нюанси (обидва з особистої практики):
1. Виробники час від часу переробляють свої туфлі, як наслідок може змінитися не тільки форма колодки, але навіть розмірна сітка.
Так було, наприклад у 2013 році, коли Specialized змінив розмірну сітку так, що людям стали підходити туфлі на 0.5 розміру менші.
Наприклад, я 5 років їздив у туфлях S-Works різних років розміру 43.5. Потім у 2013 році з’явилася нова модель, у якій вже потрібно було брати розмір 43.0. А це, до речі, вельми велика різниця. І якщо в туфлях на 0.5 розміру більшому ще можна сяк-так їздити, то туфлі на 0.5 розміру менші — це гарантоване пекло, зірвані нігті і викинуті на вітер гроші.
2. Навіть дуже круті виробники іноді допускають виробничий брак.
Ця біда може чекати охочих купити на Ebay або в магазинах типу Wiggle чи CRC. Уявіть собі, що ви 2 роки намагаєтеся купити пару взуття потрібної вам моделі в потрібному кольорі і розмірі, але її ніде немає. В результаті купуєте її за передзамовленням, останню пару в Європі, вона приїжджає, за розміром підходить ідеально, але … Криво зшита і тисне під кісточкою так, що їздити неможливо. Чудова перспектива?
А історія з реального життя і тільки хороші стосунки з людиною, у якої я замовляв туфлі дозволили повернути гроші. У разі купівлі на Ebay все закінчилося би банальним «попаданням» на гроші. За першої-ліпшої можливості купити туфлі локально — вибирайте їх у місцевих магазинах з можливістю повернути гроші у разі невдачі!
Для кращого засвоєння найголовнішої частини цієї розповіді, я ще раз голосно повторю найважливіші речі:
- взуття потрібно купувати в першу чергу виходячи з того, як воно сидить на нозі і тільки потім дивитися на все інше, зокрема ціну;
- ніколи не купуйте туфлі наосліп, без примірки, грунтуючись на думках типу «мені повинен підходити 41-й розмір, у мене всі кросівки такі»;
- ніколи не купуйте туфлі там, де їх не можна повернути через кілька днів.
Чим відрізняються різні моделі взуття (крім розміру і колодки)
Відмінність шосейного взуття від моделей для крос-кантрі
По-перше, туфлі бувають для шосейних або МТБ-педалей, відрізняються вони кількістю отворів у підошві, їх розташуванням і кількістю протектора на підошві.
Всі, хто стверджують, що МТБ-шне взуття м’якіше чи щось на зразок цього, дружно йдуть гуляти, оскільки аналогічні моделі правильних виробників вкрай мало відрізняються один від одного за жорсткістю і комфортом у варіантах для МТБ і для шосе. Наприклад, Fury і Zxellium у Mavic або моделі S-Works у варіантах Road або MTB.
Будь-яке трейлове взуття з м’якою підошвою ми тут не розглядаємо. Стаття про інше.
Матеріал підошви
Всі виробники роблять підошву для дорогих і якісних моделей з карбону. На відміну від пластику, він жорсткіший, краще передає зусилля на педалі, легший за вагою і т.п. За першої-ліпшої нагоди варто купувати туфлі з карбоновою підошвою. Все одно в якийсь момент до цього дійдете. Питання скільки списів зламаєте на шляху.
Крок розмірної сітки
Чим більше варіантів розмірів запропонує вам виробник, тим вищі шанси на ваш багаторічний союз. Переважна більшість бюджетного взуття має розмірну сітку в цілий розмір, що трохи менше 1 см за довжиною устілки. Це дуже багато. Дорогі туфлі нормальних виробників йдуть з більш щільним кроком, зазвичай в 1/2 розміру. Mavic продає хороші туфлі з кроком в 2/3 розміра. Це в будь-якому разі краще, ніж різниця в 1 сантиметр в довжині устілки.
Крім того, компанії, особливо стурбовані задоволеністю своїх клієнтів, такі, як Sidi або Specialized, випускають окремі моделі з різною шириною колодки. Типу narrow, normal і wide. Але не розкочуйте губу завчасно. По-перше, такі моделі можна перерахувати на пальцях, по-друге, найчастіше їх просто не везуть в Україну. Однак, це може бути порятунком, особливо, якщо ви їздите по світу і у вас є можливість міряти туфлі десь в Німеччині чи на батьківщині Байрона.
Системи затяжки
Виробники для різних моделей взуття використовують різні системи затяжки, основних є чотири:
— Липучка. Найпростіша система, масово використовується в бюджетних моделях. У дорогих моделях або не використовується взагалі, або затягує нижню частину взуття, яка менше за верхню потребує тонкого регулювання. Іноді використовується в цілях економії ваги (в туфлях Mavic Huez, наприклад — придумали ж назву, чорт забирай).
У липучок є спільний недолік: з часом вони перестають липнути. Якісні моделі тримаються довго, простіші моделі можуть здатися вже через півроку.
— Бакля або трещітка. Використовується здебільшого для затягування верхньої частини туфлі. За зручністю регулювання і жорсткістю фіксації набагато перевершує липучки, за що і стала улюбленою багатьма виробниками.
— BOA або жилка. Ще 5 років тому вона траплялась лише на найдорожчих моделях і далеко не у всіх виробників.
Зараз же, якщо пройтися магазинами, кожна друга верхня в лінійці модель йде з волосінню, при цьому, BOA поступово проникає і в середній ціновий сегмент. Головний плюс: найкращі можливості регулювання на ходу. Часто через 30-40 хвилин після виїзду потрібно трохи підтягнути туфлю чи навпаки трохи послабити.
З «жилкою» це зробити найпростіше, при цьому, у неї найменший крок регулювання. Загалом, BOA стягує туфлю на нозі краще за будь-яку іншу конструкцію.
— Шнурівки. Привіт, естети! Хочете бути такими ж крутими, як Тайлер Фінні або Бредлі Віггінс? Туфлі на шнурівці чекають на вас! І борідку не забудьте запустити, до речі!
Особисто мені складно давати конкретні поради, оскільки немає 100% сумісності між людьми і липучками з трещіткою. Дуже багатьом подобаються туфлі з BOA, комусь зручніша звична бакля. Пробуйте самі, але особисто я зробив безліч спроб «зістрибнути» з ВОА на інші системи затяжки і завжди це закінчувалося фіаско і швидким поверненням до витоків.
Залишилися лише шанси, що карма Бредлі Віггінса не дасть розлюбити не так давно куплені Giro Empire на шнурівках, які підкорили своїм комфортом на нозі під час примірки.
Колір взуття
На перший погляд, відмінності чисто косметичні. Але ні. Біле взуття комфортніше влітку, в ньому не так спекотно, крім того, «ну по-перше, це — красиво!» (с)
Чорне взуття, особливо з матовим покриттям, довше зберігає пристойний зовнішній вигляд. Тут вже вирішувати вам, але, згідно з повір’ям випускників радянських спортшкіл, туфлі можуть бути будь-якого кольору, якщо вони білі.
Особисто я за те, щоб на шосе все взуття було білим, особливо влітку, а тренувальні туфлі для МТБ, мабуть, варто купити темні.
Для всяких піжонів і чемпіонів Олімпійських Ігор випускають помаранчеві, сині, зелені та інші альтернативні розмальовки. А вам уже вирішувати, що краще: класичні варіації на тему чорного і білого, чи щось в кольоровій гамі ЛГБТ. До слова, вектор на євроінтеграцію багатозначно натякає на те, що потрібно готувати сани влітку, а значить вже зараз приглядатись до чого-небудь з салатовими шнурівками, наприклад.
Устілки
Ось вже, здавалося б, що про них говорити? А в реальному житті устілки більшості моделей велосипедного взуття заслуговують в кращому випадку переїзду в якісь черевики для городу, а найчастіше їх варто просто викинути або залишити для продажу взуття студентам в регіони через кілька років. Покупці вживаного взуття щиро радіють новим устілкам незалежно від їхньої якості.
Є кілька компаній, які роблять якісні устілки навіть у бюджетному взутті. Щоб не скочуватися до відвертої реклами, не буду вказувати назви, самі без проблем знайдете.
Одні виробники випускають 3 моделі устілок, інші вкладають в коробку з туфлями супінатори, які можна приклеїти до устілки залежно від форми стопи. Важливим є те, що правильна устілка повинна мати адекватну підтримку склепіння стопи. Розрізняють устілки для плоскостопості, середньої стопи і стопи з високим склепінням. Використання останніх у разі, коли ви маєте виражену плоскостопість, фактично небезпечно травмами і яскраво вираженим дискомфортом.
Додатково до всього цього потрібно не забувати, що якісна устілка при адекватному догляді може служити багато років, в той час, як її простіша колега розлізеться вже через кілька місяців.
Якщо ви вже дуже занепокоєні питанням устілок або маєте серйозні проблеми зі всіма доступними у роздрібному продажі варіантами, ви можете замовити устілки, виготовлені індивідуально за зліпком вашої стопи. Нічого поганого в цьому немає, заодно буде про що поговорити з друзями.
Кут плеснових кісток
Плеснові кістки, на які спирається нога при їзді на велосипеді мають певний нахил, причому індивідуальний. Однак, у середньому по лікарні цей кут є цілком конктретною величиною. Приблизно 1.5 градуса.
Низка виробників враховують це в конструюванні взуття, наприклад Specialized або Sidi, а деякі не заморочуються такими «дрібницями». У підсумку, якщо придивитися у великій групі, у частини людей ноги б’ються об раму, дехто їздить, розчепіривши коліна в різні боки. При тому, що коліна повинні рухатися строго у вертикальній площині, щоб мінімізувати небезпечне навантаження на коліна.
Про процедуру, яка серед іншого коригує цей кут, ми розповімо вже найближчими днями, поки ж вам важливо знати, що скорегувати цей кут можна або клиноподібними підкладками під устілку, чи підкладками під шип.
Жорсткість внутрішньої обробки
Ідеальні туфлі — це ті, які без будь-яких м’яких подушечок ідеально облягають вашу ногу. Але якщо ви не Адам Хансен, вам, швидше за все, доведеться вибирати між доступними на ринку варіантами.
У дешевого взуття, як правило, використовується м’який внутрішній шар, який може здатися комфортним під час примірки, але при реальній їзді він буде погано тримати ногу, дозволяючи їй совгатися в різні боки. Щоб вирішити цю проблему, ви будете затягувати туфлі тугіше, як наслідок за рахунок тиску м’якого матеріалу будуть перетискатися судини на нозі, а це швидко закінчується болями, «палаючими пальцями» та іншими веселощами, які призводять до незапланованих зупинок.
Якщо ви знайдете жорсткі туфлі, які ідеально повторюють форму ноги, вам пощастило. Якщо ні, намагайтеся вибрати найменше зло. Чим менше буде всякого поролону між ногою і жорсткою частиною туфлі, тим краще.
І ось, вам пощастило! Золотий ключик у вас в кишені, ви знайшли відповідні туфлі, залишилося кілька років насолоджуватися, але ніт!
Інші поради щодо вибору веловзуття
Підбирайте оптимальні шкарпетки до своїх туфель
Це може здатися смішним, але особисто я в Mavic Zxellium міг їздити тільки в шкарпетках X-Socks, а після придбання S-Works 2014 року довелось відкласти їх для бігових кросівок і повсякденного носіння. Туфля S-Works зі шкарпетками X-Socks сиділа набагато гірше, ніж зі старими шкарпетками Specialized. Іронія тут полягає в тому, що в Zxellium було вкрай некомфортно їздити саме в шкарпетках Specialized, що й стало причиною купівлі декількох пар X-Socks.
Це може бути непомітно в дешевому взутті, де внутрішня частина досить м’яка і згладжує такі дрібні нюанси, але в жорсткому спортивному взутті кожна дрібниця має дивно велике значення аж до несумісності окремих моделей шкарпеток з вашою ногою в комбінації з певною моделлю взуття.
«Але я ж елітний тріатлет на BMC, які, до біса, трещітки?!?!111»
На закінчення хотілося б сказати кілька слів про триатлонне взуття, яке має на меті економити час в транзитці. Зізнайтеся собі, скільки разів ви вибігали з води в першій пачці на Олімпійській дистанції?
Будьте чесні самі з собою і не займайтеся порнографією!
Річ у тім, що ці зекономлені секунди мають значення тільки для спорту високих досягнень на дистанціях з драфтингу. Там важливо встигнути підсісти до першої групи, інакше можна вже нікуди не їхати. А в групі з середньою швидкістю 40 км/год можна проїхати і в бігових кросівках на топталках. Деякі, до речі, так і роблять, якщо регламент змагань дозволяє. Цілком, дозволю собі зауважити, успішно.
На практиці доступні моделі триатлонного взуття настільки жахливо сидять на нозі в порівнянні з хорошим шосейним, що на довгій дистанції чи половинці ті кілька хвилин, що ви зекономили за рахунок швидкого застрибування у взуття, ви багато разів втратите на дистанції без драфтингу за рахунок набагато гіршої фіксації ноги.
А якщо вам збреде в голову їхати IM без шкарпеток в триатлонному взутті із залишками мокрого піску і медуз на ногах, ви гарантовано матимете проблеми з роздертими до крові мозолями та іншими радощами. А вам ще цими ногами бігти, якщо ви раптом забули.
При розрахунковому часі фінішу понад 10 годин на довгій дистанції триатлонне взуття з однієї липучкою з великою ймовірністю погіршить ваш результат у порівнянні з якісним шосейним взуттям. При розрахунковому часі фінішу понад 12 годин, краще, що ви можете зробити в другій транзитці — витратити час на те, щоб по максимуму зробити свої ноги чистими і сухими, одягнути хороші шкарпетки, взуття і відправитися в довгу і щасливу туристичну подорож, до якої ви прийшли за рік з дивана. Ну, якщо, звісно, рафіновані страждання не є основною метою вашої участі в триатлоні.
До слова, взуття, яке добре сидить, помітно збільшує ефективність педалювання. При цьому, приріст потужності приблизно 10 Ватт при переході зі взуття, яке теліпається на ногах, до туфель, ідеально підігнаних по нозі — це навіть не екзотика, а об’єктивна реальність нашого часу, коли ефективність можна виміряти, а не тільки гадати про неї.
У мене з приводу туфель поки все.
Думайте, вибирайте, і не забувайте, що саме туфлі — це найголовніше для багатогодинної їзди на велосипеді у своє задоволення. А якщо ми дозволяємо собі надягати на ноги барахло, то навіщо тоді так жити?
Автор: Юрій Ганусяк
Фотографії: Діма Коваленко
Переклад українською: Наталя Сколоздра